Настоятель парафії Покрови Пресвятої Богородиці с. Княгинінок Луцького районного благочиння, головний військовий капелан єпархії протоієрей Михайло Бучак розповів інтернет-виданню «Перший», як у 90-ті служив у Жидичині на вулиці під храмом, і що не можна тепер віддавати злом за зло.Зокрема, душпастир поділився спогадами про те, що тоді православні, котрі залишалися вірними Українській Церкві, не хотіли шукати іншого місця для Богослужінь. Тому навіть у мороз молилися під стінами церкви, у якій правили Службу представники Московського Патріархату.
Отець Михайло розповів, наскільки тяжко було в той час. Адже 27 років нас не визнавали та принижували. «Для нас не було місця серед нормальних людей, нас всюди гонили: в Почаїв зайдеш – виженуть, в Києво-Печерську лавру – виженуть, в нас дівчинка приходить за куму, а батюшка її не бере, бо “не там хрещена”», – пригадує капелан.
Зараз час змінився. Але священик застерігає, аби попри ці роки випробувань ми не ставилися до прихильників Московського Патріархату так, як вони до нас. «Мені страшно, щоб ми не помінялися місцями – і все. Якщо Московський Патріархат піде під церкву, а ми – в церкву, чи не станемо ми такими самими? Боюся, що ненависть залишиться. Боюся, що ми станемо Московським Патріархатом, тільки з українською абревіатурою», – пояснює священнослужитель.
Тому напередодні зборів громади у Жидичині щодо переходу в ПЦУ о. Михайло нагадав про молитву. «Я б дуже хотів, щоб кожен із тих людей, які підуть на збори, перш за все не брав велику палку, а помолився. Щоб на ці збори прийшов Бог. Бо якщо на тих зборах не буде Бога, куди б вони не перейшли, ці люди, – не буде ніякого толку».
Повністю інтерв’ю читайте ось тут.
