Згадуємо цього Божого угодника, оскільки домовий храм чоловічого монастиря Святителя Миколая, Чудотворця Мирлікійського, що в с. Жидичин Ківерецького деканату, освячено на його честь. Про це повідомляє єпархіальний календар. В обителі є виносна ікона з частинкою його мощей.
Преподобний Микола (+1143) – правнук великого князя Ярослава Мудрого і син князя Давида Святославича Чернігівського. Був і луцьким князем, мав дружину й дітей (дочка згодом вийшла заміж за новгородського князя – святого благовірного Всеволода-Гавриїла).
Але 1106 року князь Микола, залишивши сімейство, прийняв постриг у Києво-Печерській обителі. З великим смиренням проходив послух: три роки працював у трапезній, для якої рубав дрова і носив воду з Дніпра, наступні три роки був воротарем у монастирі. Потому наклав на себе обітницю безмовності. На власні кошти побудував тут храм Святої Трійці й лікарняну церкву в ім'я святителя Миколая, свого небесного покровителя. Був старанним миротворцем: у 1142 році примирив чернігівських князів із великим князем Всеволодом. Коли святий отримував гроші, то використовував їх на прикрасу храмів, на купівлю книг (бо любив читання) чи роздавав убогим.
Преподобний Микола став першим із руських князів, які прийняли чернецтво. Він терпляче переносив докори своїх кревних братів за рішучість вести життя звичайного монаха. Незабаром після смерті святого важко захворів його рідний брат князь Ізяслав. Ігумен обителі послав недужому власяницю преподобного (сорочку з кінського волосу, яку ченці носили на голе тіло). Ізяслав надів її і зцілився.
Нетлінні мощі преподобного Миколи Святоші спочивають у Ближніх печерах Києво-Печерської лаври.
