Мучеників Марка, єпископа Арефусiйського, Кирила, диякона, та iнших багатьох (бл. 364). Преподобного Йоана, пустельника (IV). Святителя Євстафiя, сповідника, єпископа Вифинiйського (IX)...
Випущення з ковчега ворона і голуба
«Після сорока днів Ной відчинив зроблене ним вікно ковчега і випустив ворона, [щоб бачити, чи спала вода з землі,] який, вилетівши, відлітав і прилітав, доки не осушилася земля від води. Потім випустив від себе голуба, щоб побачити, чи зійшла вода з лиця землі, але голуб не знайшов місця спокою для ніг своїх і повернувся до нього в ковчег, тому що вода була ще на поверхні всієї землі; і він простягнув руку свою, і взяв його, і прийняв до себе в ковчег. І почекав ще сім днів інших і знову випустив голуба з ковчега. Голуб повернувся до нього у вечірній час, і ось, свіжий оливковий листок у дзьобі в нього, і Ной дізнався, що вода зійшла з землі. Він почекав ще сім днів інших і [знову] випустив голуба; і він уже не повернувся до нього. Шістсот першого року [життя Ноя] до першого [дня] першого місяця припинилася вода на землі; і відкрив Ной покрівлю ковчега і подивився, і ось, обсохла поверхня землі. Й у другому місяці, до двадцять сьомого дня місяця, земля висохла. І сказав [Господь] Бог Ною: вийди з ковчега ти, і дружина твоя, і сини твої, і дружини синів твоїх з тобою; виведи із собою всіх тварин, що з тобою, від усякої плоті, з птахів, і худоби, і всіх плазунів, що плазують по землі: нехай розійдуться вони по землі, й нехай плодяться і розмножуються на землі» (Бут. 8:6–17).
«Після сорока днів Ной відчинив зроблене ним вікно ковчега і випустив ворона, [щоб бачити, чи спала вода з землі,] який, вилетівши, відлітав і прилітав, доки не осушилася земля від води».
Весь цей розділ говорить про засоби, якими Ной пересвідчувався в припиненні потопу. Оскільки ковчег Ноя, як ми бачили вище (6:16), не мав бічних вікон, які відкривали наслідки потопу, а освітлювався єдиним отвором зверху, то Ной, щоб оглянути стан землі, вдався до випускання птахів: спочатку ворона, а потім голуба.
«Потім випустив від себе голуба, щоб побачити, чи зійшла вода з лиця землі…»
Нове випущення Ной зробив через сім днів після першого (10 ст.); цього разу він випустив голуба, що більше відповідало меті, оскільки голуб харчується зернами і боїться вологи.
«…але голуб не знайшов місця спокою для ніг своїх і повернувся до нього в ковчег, тому що вода була ще на поверхні всієї землі…»
Картинне зображення факту, з якого Ной переконувався, що земля ще не придатна для проживання на ній не тільки людей, але навіть і птахів.
«І почекав ще сім днів інших і знову випустив голуба з ковчега».
Це часте повторення семиденного періоду може служити доказом того, що тижневе числення часу було тоді вже добре відомим.
«Голуб повернувся до нього у вечірній час, і ось, свіжий оливковий листок у дзьобі в нього, і Ной дізнався, що вода зійшла з землі».
Це було свідченням того, що земля вже трохи просохла, так що відкривалася можливість провести на ній цілий день, до заходу сонця.
«…і ось, свіжий оливковий листок у дзьобі в нього…»
Це найкращий доказ того, що на землі вже почало прокидатися нове життя. Крім того, оливкове дерево, з якого видобувається єлей, або олива, і який служить в Священному Писанні символом радості й миру, давало Ноєві заспокійливу вказівку на припинення Божественної кари.
«Він почекав ще сім днів інших і [знову] випустив голуба; і він уже не повернувся до нього».
Цього разу голуб вже не повернувся, чим довів, що на землі вільно можна жити і людині.
«Шістсот першого року [життя Ноя] до першого [дня] першого місяця припинилася вода на землі; і відкрив Ной покрівлю ковчега і подивився, і ось, обсохла поверхня землі».
Це хронологічні дати закінчення потопу, які, таким чином, припадали на перший день нового року, тобто на початок місяця тішрі (вересень-жовтень).
«Й у другому місяці, до двадцять сьомого дня місяця, земля висохла».
Але повне осушення землі відбулося тільки в кінці другого місяця, рівно через рік і десять днів після його початку (7:11).
Об’єднуючи тепер усі наявні в Біблії хронологічні дати потопу, бачимо, що загальна його тривалість становила 364 дні (220 + 88 + 56), тобто цілий сонячний рік. Буттєписьменник же чітко дає зрозуміти, що потоп тривав рік і десять днів; звідси, з великою ймовірністю, можна зробити висновок, що в епоху потопу існувало ще сонячне числення і лише пізніше, за часів Авраама чи навіть Мойсея, воно було переведено на місячне.
«І сказав [Господь] Бог Ною: вийди з ковчега ти, і дружина твоя, і сини твої, і дружини синів твоїх з тобою…»
Як колись входив до ковчега Ной за особливим Божественним велінням, так і виходить з нього не раніше, ніж отримує про це Божественне одкровення.
Спогад про потоп становить одну з найпоширеніших традицій древнього світу, причому самі деталі цих розповідей нерідко разюче близько збігаються з біблійною історією. Особливо це можна сказати щодо знаменитої шумерської поеми про Гілгамеша, відкриту в найдавніших клинописних текстах. Паралельне зіставлення цієї поеми з біблійним сказанням не залишає жодного сумніву про їхню тісну спорідненість, а глибока древність і документальність клинописних текстів дає сильну зброю біблійній апологетиці в боротьбі з раціоналістичної критикою.
«…Виведи із собою всіх тварин, що з тобою, від усякої плоті, з птахів, і худоби, і всіх плазунів, що плазують по землі: нехай розійдуться вони по землі, й нехай плодяться і розмножуються на землі».
З приводу цих слів Божественного веління, які безпосередньо відносяться до тварин, але стосуються також і людини, святий Іоан Золотоустий говорить: «Дивись, як цей праведник знову отримує те благословення, яке отримав Адам до злочину. Як той, відразу після створення свого, почув: І благословив їх Бог, кажучи: плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте землю (1:28), так і ці тепер плодяться і розмножуються на землі. Тому що як Адам був початком і коренем усіх, хто жили до потопу, так і цей праведник стає ніби закваскою, початком і коренем усіх після потопу».
Не розумієте
деяких місць у Святому Письмі? Бажаєте ґрунтовних пояснень окремих цитат із
Біблії?
Звертайтесь до редакції: 43025 Луцьк, Градний узвіз, 1;
(0332) 72-21-82; [email protected]
- Предметно-тематичні рубрики
- Адміністративно-територіальні
- Єпархія
- Капеланська служба єпархії
- Кафедральний собор Святої Трійці в Луцьку
- Деканат монастирів
- Горохівський деканат
- Камінь-Каширський деканат
- Ківерецький деканат
- Луцький міський деканат
- Луцький районний деканат
- Маневицький деканат
- Ратнівський деканат
- Рожищанський деканат
- Старовижівський деканат
- Цуманський деканат
- Шацький деканат
- Волинська православна богословська академія
- Персоналії
- Михаїл (Зінкевич), митрополит
- Філарет (Денисенко), почесний Патріарх
- Александрук Анатолій, протоієрей
- Андрухів Дмитро, протоієрей
- Антонюк Віталій, протоієрей
- Арсеній (Качан), ієромонах
- Близнюк Юрій, протоієрей
- Бодак Роман, протоієрей
- Бонис Іван, протоієрей
- Бучак Михайло, протоієрей
- Вакін Володимир, протоієрей
- Вронський Олександр, священик
- Гринів Богдан, протоієрей
- Гуреєв Іван, священик
- Димитрій (Франків), ієромонах
- Зеленко Іван, протоієрей
- Кованський Артем, священик
- Константин (Марченко), архімандрит
- Лазука Микола, протоієрей
- Ледвовк Сергій, протоієрей
- Лехкобит Віталій, протоієрей
- Лівончук Сергій, священик
- Макарій (Дядюсь), ієромонах
- Мельничук Михайло, протоієрей
- Мицько Володимир, протоієрей
- Мовчанюк Андрій, протоієрей
- Нестор (Олексюк), ієромонах
- Никодим (Смілий), ієромонах
- Пушко Віктор, протоієрей
- Савчук Микола, священик
- Святополк (Канюка), ігумен
- Семенюк Іван, протоієрей
- Собко Віталій, протоієрей
- Хромяк Андрій, священик
- Цап Микола, протоієрей
- Цилюрик Ігор, протоієрей
- Черенюк Ярослав, священик
- Шняк Василь, протоієрей
- Коць Микола, архідиякон
- Анастасія (Заруденець), ігуменя
- Марія (Ігнатенко), ігуменя
- Гребенюк Віктор
- Савчук Лариса