Ікона «Юрій Змієборець»

Цей образ датовано серединою ХVIІ ст. Дерево, левкас, темпера, гравіювання, сріблення. Походить із церкви Архістратига Михаїла с. Гірка-Полонка Луцького районного деканату. Експонується в Музеї волинської ікони.

Великомученик Георгій (Юрій) – один з найшанованіших Християнською Церквою святих воїнів, який своїм подвигом уподібнився Христу.

«Культ» Георгія сформувався у VI–VII ст. Його вшановували як мученика, покровителя ратників, захисника від злих сил і великого чудотворця. Вже в цей час у мистецтві візантійського світу склалися два варіанти іконографії кінного Георгія – сцена його боротьби зі змієм і сцена урочистого в’їзду в місто із зображенням царівни Єлисави, яка веде упокореного змія. У Давній Русі ці два варіанти іконографії співіснували, іноді об’єднуючись. Святому Георгію присвячували численні храми й монастирі, а його ім’я стало дуже поширеним серед князів.

Особлива популярність Юрія в народному середовищі була пов’язана зі світоглядом землеробів і хліборобськими обрядами. Це визначило чималу кількість образів ХVIІ–ХVIIІ ст. із зображенням Змієборця у виконанні народних волинських іконописців. Найбільш типовим для них є зображення кінного Юрія, який пронизує пащу змія, царівни, царя і цариці на мурах міста та Божої десниці у небі.

Народні ікони вирізняються різноманітністю авторських почерків, залежних від таланту, малярських навичок і творчої уяви майстрів. Їх об’єднує площинне трактування форми, небагата палітра кольорів, епічно-«казкове» вирішення сюжету. Досить часто визначальним у побудові творів є використання чорної контурної лінії, якою окреслюються силуети та лики персонажів. Часом лінія – виразна й чітка, часом – м’яка і пластична. Вона наповнює іконографічні композиції емоційністю і ритмічністю.

Автор «Юрія Змієборця» з Гірки Полонки створив яскравий народний образ. У центрі зображено вершника на білому коні. Згідно з іконографічною традицією, Юрій написаний у військовому обладунку та червоному плащі, що розвівається за спиною. Червона барва – колір мучеництва – використано у змалюванні сідла, вуздечки та стремен. У композиції немає відчуття боротьби: Юрій без напруги і зусиль здійснює свій подвиг. Молодий лик святого – спокійний і непорушний. Справа, на зеленому пагорбі, – царівна з молитовно складеними руками, теж у червоному плащі та золотій короні. Свідками упокорення змія є цар і цариця на мурах міста Ласії, яке представлене оборонними спорудами. В руках у царя – великий ключ від воріт міста. За переказом, побачивши чудо, двадцять п’ять тисяч громадян, які були язичниками, навернулися до Християнства. У правому верхньому кутку – благословляюча Божа десниця (підписана літерами ІС ХС) як символ волі Господньої, що дає силу святому для перемоги. Найбільш колоритно виписаний змій – фантастичне, символічне створіння, що нагадує грифона. Драматизм події підкреслює біла гора з печерою, заповнена черепами й кістьми.

Яскраві кольори поєднано великими площинами і розділено чорною контурною лінією. Золотом, символом вічного світла, урочисто сяє різьблене тло. В основі його орнаментики – цвіт гранату, що був улюбленим мотивом оздоблення фону волинськими іконописцями у ХVIІ ст. Декоративності образу додає бузкового кольору рама з боніями (укр. ґудзик) – дерев’яними прикрасами на міжрамних смугах.

Волин. єпарх. відом.– 2013.– № 5 (102)