Жив за часів ігумена Пимена Пісника. Був лаврським пресвітером і сповідником братії. Мав від Бога дар прозорливості й бачив гріхи кожної людини. Уславився Онисифор тим, що вимолив прощення своєму духовному синові, одному померлому ченцеві, що був таємним грішником і розпусником.
Про життя Онисифора-пресвітера, мужа, у всякому добродійстві досконалого, написав у Києво-Печерському патерику єпископ Володимирський і Суздальський Симон. Мав Онисифор духовного сина-ченця, який таємно порушував піст, жив нечисто і все це приховував на Сповіді. Та якось, будучи начебто й здоровим, раптово помер. Тіло його так смерділо, що до нього ніхто не міг наблизитися, тому й відспівування одбули, стоячи віддалік. Поклали його в печері, але навіть тварини її оминали. Часто й крик було чути звідти, неначе хто мучив того небіжчика.
Уві сні пресвітерові Онисифору з’явився преподобний Антоній Києво-Печерський та й став дорікати за те, що нерозкаяного грішника поклали у святому місці. Отямившись від видіння, Онисифор упав на коліна та й став просити: «Господи, навіщо Ти приховав од мене справи цієї людини?». Тут же з’явився ангел і промовив: «У настанову всім, хто грішить і не кається, аби ті, хто це бачили, – покаялися». Онисифор посилив свої молитви за духовного сина і знову почув: «Якщо хочеш – допоможеш йому».
Він негайно розповів про все ігуменові Пимену і дуже просив залишити тіло нещасного в печері, адже було йому явлення святого Антонія зі словами: «Умилосерджуся я над душею брата цього, бо ж не можу зламати вам даної своєї обітниці, що кожен, кого покладуть тут, помилуваний буде, навіть якщо й був грішним». Та й самому ігумену було певне явлення від Бога.
Так воно й сталося. Братія, що прийшла до печери, насолодилася пахощами, прославивши Господа та святих Його угодників.
Преподобний Онисифор помер у 1148 році, його святі мощі спочивають у Ближніх печерах.
