Мучеників Марка, єпископа Арефусiйського, Кирила, диякона, та iнших багатьох (бл. 364). Преподобного Йоана, пустельника (IV). Святителя Євстафiя, сповідника, єпископа Вифинiйського (IX)...
Образ «Свята мучениця Катерина»
Образ «Свята мучениця Катерина». XVIII ст. Полотно, олія. Походить із Покровської церкви с. Дорогиничі Локачинського деканату. Зберігається у Музеї волинської ікони.
В Україні ставлення до Катерини, як і до інших великомучениць, було особливим: довірливим і житейським. Невипадково вважається вона покровителькою жіноцтва, молодих дівчат. Катерина – «чиста душею», так перекладається її ім’я з грецької.
Життя святої припало на кінець III – початок IV ст., період найтяжчих гонінь на християн за часів імператора Максиміліана. Катерина була дочкою царя Ксантоса. Місто Александрія (Північний Єгипет), де мешкала родина царя, вважалася тоді центром наук та мистецтв. Здібна й допитлива дівчина вивчала філософію, ораторське мистецтво, медицину, знала чимало мов. Мати Катерини була таємною християнкою, і через неї царівна ознайомилася з християнським ученням, яке справило на неї надзвичайне враження. Завдяки розуму й обізнаності в багатьох науках Катерина навернула у християнську віру багатьох людей і перемагала у дискусіях з язичницькими філософами.
Катерину примушували відмовитися од віри в Єдиного Бога і принести жертву язичницьким богам. Після категоричної відмови мученицю довго катували, а потім вкинули до в’язниці. Спеціально для залякування Катерини виготовили знаряддя тортур: на вісь насадили чотири дерев’яні колеса, вкритих залізними вістрями. Обертаючись у різні боки, вони повинні були розтерзати тіло. Житіє розповідає, як невидима сила зруйнувала цю споруду, колеса розлетілися. А потім в оточенні ангелів з’явився Сам Христос, щоб зміцнити Катерину перед майбутніми муками. З молитвою поклала вона голову на плаху.
Типів зображення великомучениці Катерини декілька. Варіанти зумовлені тим, що свята вшановується і у Східній, і в Західній Церквах, де виникають різні особливості цієї іконографії.
Перші лики Катерини, що збереглися, відносяться до VIII–IX ст. Мучениця традиційно постає в царських одежах, з вінцем на голові та хрестом у правиці. Відомі зображення святої, що спирається на колесо, з пальмовою гілкою в руці.
Київська Русь пошанування великомучениці Катерини запозичила з Візантії, що відповідає часу активної популяризації її особи взагалі. Її зображення є, наприклад, у Софії Київській (XI ст.). Наступна хвиля популяризації угодниці спостерігається у XVIII ст. В іконописі XVIII–XIX ст. поступово поширюється академічна живописна манера, тому зображення святої більше нагадує західноєвропейські відповідники.
Такою бачимо мученицю Катерину у виконанні невідомого волинського маляра на іконі з Дорогинич. Образ є втіленням дівочої вроди і чистоти. Згідно із західною живописною манерою, вона зображена на тлі скромного пейзажу: серед порослих травою пагорбів з поодинокими деревами, під небом із сірими хмарами, з-за яких пробивається сонячне світло, роблячи світ жовто-рожевим. Постава сповнена урочистого спокою, миловидного лиця торкнулись задума і світла печаль. Голова Катерини непокрита, але волосся укладено у гарну зачіску. Навколо голови – висвітлення тла, але немає німба. Водночас, за візантійською традицією, свята Катерина – в одежах червоно-синьої гами, що символізує мучеництво, увінчана короною з каменями як підтвердження знатного походження. У лівій руці вона тримає зелену пальмову гілку – символ вічного життя серед святих; жестом правої, притуленої до грудей, виражає вдячність за прийняття Божої благодаті.
Тема мученицького подвигу передається з допомогою зображення знарядь тортур: колеса з вістрями, гаків, меча. Але кинуті під ноги, вони символізують ще й перемогу Христову над смертю. А вінок із рожево-білих троянд над чолом святої, як і білосніжна сорочка, передають не лише духовну і тілесну чистоту Катерини, але є біблійним символом, що свідчить про майбутню її славу: «І коли з’явиться Пастиреначальник, ви одержите нев’янучий вінець слави» (1 Пет. 5:4).
- Предметно-тематичні рубрики
- Адміністративно-територіальні
- Єпархія
- Капеланська служба єпархії
- Кафедральний собор Святої Трійці в Луцьку
- Деканат монастирів
- Горохівський деканат
- Камінь-Каширський деканат
- Ківерецький деканат
- Луцький міський деканат
- Луцький районний деканат
- Маневицький деканат
- Ратнівський деканат
- Рожищанський деканат
- Старовижівський деканат
- Цуманський деканат
- Шацький деканат
- Волинська православна богословська академія
- Персоналії
- Михаїл (Зінкевич), митрополит
- Філарет (Денисенко), почесний Патріарх
- Александрук Анатолій, протоієрей
- Андрухів Дмитро, протоієрей
- Антонюк Віталій, протоієрей
- Арсеній (Качан), ієромонах
- Близнюк Юрій, протоієрей
- Бодак Роман, протоієрей
- Бонис Іван, протоієрей
- Бучак Михайло, протоієрей
- Вакін Володимир, протоієрей
- Вронський Олександр, священик
- Гринів Богдан, протоієрей
- Гуреєв Іван, священик
- Димитрій (Франків), ієромонах
- Зеленко Іван, протоієрей
- Кованський Артем, священик
- Константин (Марченко), архімандрит
- Лазука Микола, протоієрей
- Ледвовк Сергій, протоієрей
- Лехкобит Віталій, протоієрей
- Лівончук Сергій, священик
- Макарій (Дядюсь), ієромонах
- Мельничук Михайло, протоієрей
- Мицько Володимир, протоієрей
- Мовчанюк Андрій, протоієрей
- Нестор (Олексюк), ієромонах
- Никодим (Смілий), ієромонах
- Пушко Віктор, протоієрей
- Савчук Микола, священик
- Святополк (Канюка), ігумен
- Семенюк Іван, протоієрей
- Собко Віталій, протоієрей
- Хромяк Андрій, священик
- Цап Микола, протоієрей
- Цилюрик Ігор, протоієрей
- Черенюк Ярослав, священик
- Шняк Василь, протоієрей
- Коць Микола, архідиякон
- Анастасія (Заруденець), ігуменя
- Марія (Ігнатенко), ігуменя
- Гребенюк Віктор
- Савчук Лариса