Похвала Пресвятої Богородиці (субота акафісна). Преподобного Феодора Трихини. Святителів Григорiя (593) й Анастасiя Синаїта (599), Патрiархiв Антіохiйських. Преподобного Анастасiя, ігумена Синайської гори (695). Мученика немовляти Гавриїла Бєлостоцького (1690)...
Ікона «Стрітення Господнього»
Образ «Стрітення Господнє». Кін. XVIII – поч. ХІХ ст. Походить із храму Мучеників благовірних князів Бориса і Гліба с. Романів Луцького районного деканату. Матеріали й техніка: дерево (липа), левкас (ґрунт із крейди і клею), олія, різьблення, золочення. Зберігається у Музеї волинської ікони.
Стрітення Господнє – одне з дванадцяти найбільших свят Православної Церкви. Воно було встановлене церквою як урочисте нагадування про принесення до храму Пресвятою Богородицею Ісуса Христа на 40-й день після народження. Слово «стрітення» означає «зустріч». Це зустріч Дитяти Христа з праведником Симеоном, це і символічна зустріч Нового і Старого Заповітів. У цей день у церквах традиційно освячують і запалюють свічки як нагадування про слова Симеона Богоприїмця: «...світло на просвітлення язичників...».
Іконографія Стрітення склалась на основі розповіді євангеліста Луки. На іконах, фресках, мініатюрах основа зображення – як передає Богородиця Дитя на руки Симеону. За плечима Богоматері традиційно зображають Йосифа Обручника, який тримає в руках голубів. Позаду Симеона зображають пророчицю Анну. Є два варіанти зображення місця дії: Симеон зустрічає Святе Сімейство на порозі храму або ж Стрітення відбувається перед престолом.
На багатьох іконах цього празника можна побачити червону завісу, яка нагадує про влаштування старозавітного єрусалимського храму: вона відділяла вхід у Святая Святих. Пізніші ікони (ХІХ ст.) іноді доповнюються новими деталями, які часто мають повчальний характер. У нижній частині зображають майбутнє спасіння тих, хто прийняв Християнство, і пекельні муки тих, хто не признав Христа. У лівому нижньому куті вміщають Симеона за написанням пророцтва, а в правому – ангела, який вказує на його здійснення. У верхній частині зображають ангела, який сповіщає про страждання, що чекають на Богородицю. Часто завершує композицію Бог-Отець, Який возсідає на херувимах.
В іконографії відображено і богословський зміст Стрітення – зустріч Старого і Нового Заповітів: Богоматір та Йосифа зображають у русі зліва направо, а праведних Симеона й Анну – справа наліво. Там, де вони зустрічаються, Богоматір передає Божу Дитину на руки Симеону, і той приймає Його на руки, покриті пеленами, як приймають тільки Велику Святиню.
В Україні найдавнішим зразком сцени Стрітення є фреска ХІІ ст. у Кирилівській церкві Києва. У волинському іконописі цей сюжет мало поширений. Іноді він трапляється у стінописі храмів, празничних рядах іконостасів і використовується для написання храмових ікон Стрітенських церков. У колекції Музею волинської ікони зберігається фрагмент іконостасу, у круглій живописній частині якого вміщено композицію Стрітення. Дійство відбувається на порозі храму. На тлі біло-вохристих стін храму з колонами та східців входу зображено сцену зустрічі Ісуса Христа з Симеоном Богоприїмцем. На першому плані – Богородиця та Симеон, який щойно прийняв від неї Богодитину. Маленький Ісус у білій сорочечці та білих пеленах напівлежить на руках старця, склавши на грудях рученята. Сивочолий праведник, схиливши голову, уважно дивиться на Дитя. З Сина не зводить очей і Богоматір, нахилившись і простягаючи руки до Нього. Позаду Неї – обручник Йосиф, він з цікавістю й очікуванням споглядає на Симеона Богоприїмця, тримаючи перед грудьми кошичок з двома голубами для жертвоприношення. Спостерігає за дійством і пророчиця Анна, виглядаючи з-за спини Симеона. Захоплена побаченим, одну руку вона тулить до грудей, іншу – підняла, розкривши долоню, у пророчому жесті. Лики персонажів просвітлені. Загальний радісний настрій події творять і яскраві кольори вбрання учасників дійства: вохристі, зелені, розбілений жовтий, червоний і серед них білий колір одеж і пелен Ісуса Христа, Який є смисловим центром колірної композиції. Художник старається передати відчуття великої радості, світлого свята чекання зустрічі з Господом, донести це почуття до кожного віруючого. І дуже важливо, щоб кожна людина зустріла в душі своїй Бога з чистим серцем, з великим благоговінням, із вдячністю Господу і надією на Нього.
- Предметно-тематичні рубрики
- Адміністративно-територіальні
- Єпархія
- Капеланська служба єпархії
- Кафедральний собор Святої Трійці в Луцьку
- Деканат монастирів
- Горохівський деканат
- Камінь-Каширський деканат
- Ківерецький деканат
- Луцький міський деканат
- Луцький районний деканат
- Маневицький деканат
- Ратнівський деканат
- Рожищанський деканат
- Старовижівський деканат
- Цуманський деканат
- Шацький деканат
- Волинська православна богословська академія
- Персоналії
- Михаїл (Зінкевич), митрополит
- Філарет (Денисенко), почесний Патріарх
- Александрук Анатолій, протоієрей
- Андрухів Дмитро, протоієрей
- Антонюк Віталій, протоієрей
- Арсеній (Качан), ієромонах
- Близнюк Юрій, протоієрей
- Бодак Роман, протоієрей
- Бонис Іван, протоієрей
- Бучак Михайло, протоієрей
- Вакін Володимир, протоієрей
- Вронський Олександр, священик
- Гринів Богдан, протоієрей
- Гуреєв Іван, священик
- Димитрій (Франків), ієромонах
- Зеленко Іван, протоієрей
- Кованський Артем, священик
- Константин (Марченко), архімандрит
- Лазука Микола, протоієрей
- Ледвовк Сергій, протоієрей
- Лехкобит Віталій, протоієрей
- Лівончук Сергій, священик
- Макарій (Дядюсь), ієромонах
- Мельничук Михайло, протоієрей
- Мицько Володимир, протоієрей
- Мовчанюк Андрій, протоієрей
- Нестор (Олексюк), ієромонах
- Никодим (Смілий), ієромонах
- Пушко Віктор, протоієрей
- Савчук Микола, священик
- Святополк (Канюка), ігумен
- Семенюк Іван, протоієрей
- Собко Віталій, протоієрей
- Хромяк Андрій, священик
- Цап Микола, протоієрей
- Цилюрик Ігор, протоієрей
- Черенюк Ярослав, священик
- Шняк Василь, протоієрей
- Коць Микола, архідиякон
- Анастасія (Заруденець), ігуменя
- Марія (Ігнатенко), ігуменя
- Гребенюк Віктор
- Савчук Лариса