Народився святитель недалеко від теперішнього Переяслава-Хмельницького. Світське життя Єфрема було тісно пов’язане з двома синами Ярослава Мудрого – князями Ізяславом і Всеволодом. У свої 23 роки, будучи дужим і вродливим, він опинився при дворі великого князя Ізяслава і мав великі перспективи. Проте в цей час його насильно оскопили і він став наглядачем жіночої половини князівських палат. Та завдяки обдарованості, високій освіченості й чистоті душевній Єфрем досить швидко став боярином, головним домоправителем князя Ізяслава і його улюбленцем. Йому стали доступними великі матеріальні блага, мирська честь і слава.
Та не приваблювали вони його, душа прагнула іншого: «Не збирайте собі скарбів на землі, де черв і тля точать і де злодії підкопують і крадуть. Збирайте ж собі скарби на небі, де ні черв, ні тля не точать і де злодії не підкопують, і не крадуть» (Мф. 6:19–20). Обтяжуючись галасливим і метушливим життям і побажавши прийняти чернецтво, він отримав благословення святого Антонія Печерського і був пострижений ігуменом Никоном. Невдовзі чернець вирушив у подорож до Константинополя, де на прохання преподобного Феодосія, ігумена Печерського, мав списати устав Студійського монастиря. Єфрем відвідав Константинополь і Палестину, обійшов міста східних подвижників, ознайомився з їхнім життям і, повертаючись на Батьківщину, переписав устав життя монахів у Студійській обителі. Його преподобний Феодосій запровадив у Києво-Печерському монастирі.
Невдовзі після його повернення з подорожі по святих місцях помер блаженний Петро, єпископ Переяславський, і на цю кафедру призначили преподобного Єфрема, слава про подвиги якого розійшлася далеко за межі монастиря.
Упродовж кількох років під орудою владики споруджено велику церкву на честь Архістратига Михаїла, храми святого Федора Тирона, Апостола Андрія Первозваного. Він уперше на Русі організував широку мережу церковно-лікарняних закладів, і не лише в Переяславі, а й по всій єпархії, забезпечуючи безплатне лікування хворих.
Преподобний Єфрем зробив значний внесок і в нашу культуру. Історики Михайло Грушевський і Микола Костомаров стверджували, що авторство давньої пам’ятки слов’янського письменства «Чудеса святого Миколая» належить Єфремові. За його часів було започатковано Переяславський літопис як складову частину загальноруського. Вважається, що йому належить служба і канон святителю Миколаєві Чудотворцю.
Припускають, що помер владика Єфрем 1098 року, був похований у церкві Архістратига Михаїла в Переяславі. Тепер його мощі спочивають у Ближніх (Антонієвих) печерах Києво-Печерської лаври. Преподобний Єфрем, єпископ Переяславський, був канонізований 1643 року.
Портретні зображення угодника Єфрема можна побачити у розписах храму Архістратига Михаїла XVIII–XIX ст. Переяслав-Хмельницька районна лікарня тепер носить ім’я преподобного Єфрема. На території лікарняного містечка йому встановлено пам’ятник (скульптор Степан Куций) і споруджено каплицю.
