Тричі на рік відбувається урочисте винесення хреста з вівтаря на середину храму: на Винесення чесних древ животворчого хреста Господнього, у день підняття (Воздвиження) святого хреста і в Хрестопоклонну неділю. Нині він «лежить» перед нами. Адже тих, кого карали розп’яттям, спочатку клали на лежачий хрест і прибивали цвяхами, а потім вже це знаряддя тортур піднімали. Сьогодні ми цьому хресту поклоняємося, даючи обіцянку, що йдемо за Господом, готові на пожертву заради Творця і на дотримання Його слів.
Досягнувши середини Великого посту, християни потребують благодатної помочі для зміцнення духовних сил. Саме споглядаючи на хресне древо, православні отримують велику втіху і підбадьорення.
Хрест, що колись був найбільш страшною, ганебною карою, стає для нас силою Божою проти видимих і невидимих ворогів. Хрест називаємо живоносним, животворчим древом, яке процвіло. Вдавнину древо спокусило перших людей і стало для них древом смертним, бо, споживши плодів його, люди пізнали смерть, утративши райську насолоду богосинівства. Древо ж хресне стало живоносним, що зацвіло для нас благодатними плодами, споживаючи яких, повертаємо собі втрачений рай.
Хрест дав людству остаточну перемогу добра над злом, перемогу любові над ненавистю, життя над смертю. З упевненістю можна сказати, що якби не було хреста, не було б спасительного подвигу Христового, не було б Божественного воскресіння. Тому православні християни шанують животворчий хрест як знамено славної перемоги Христа над смертю.
Кожен з нас стає учасником спасительної сили хреста Господнього лише тоді, коли гідно несе по життєвому шляху свій власний хрест. І коли, йдучи цим тернистим шляхом, де зустрічаються скорботи, горе, нещастя, пригноблення, хвороби, людина не нарікає, а з вдячністю приймає всі ці випробування як іспит від Господа, тоді вона уподібнюється Христу. А Він є справжнім прикладом любові, самопожертви, смирення, лагідності, милосердя і терпеливості, чого так не вистачає нам у цьому житті.
