Волинська Епархія Православної Церкви України Офіційний сайт
Головна СтаттіІкона Богородиці «Нев’янучий Цвіт»
Статті

Ікона Богородиці «Нев’янучий Цвіт»

Людмила КАРПЮК, провідний науковий співробітник Музею волинської ікони Ікона Богородиці «Нев’янучий Цвіт»

Цей образ, який Церква особливо вшановує 16 квітня, датовано XVII–XVIII ст. Дерево, левкас, темпера, гравіювання, сріблення. Походить із церкви Архістратига Михаїла с. Окорськ Локачинського деканату. Зберігається у Музеї волинської ікони.

Одним з найпопулярніших сюжетів іконопису є образ Богородиці Одигітрії, який упродовж багатьох століть побутував у різних темах. До числа маловідомих можна віднести іконографію образа « Нев’янучий Цвіт».

Ікона невідомого волинського маляра передає величавий і водночас ніжний образ Матері. Її округлий лик із великими очима і чіткими, високо піднятими дугами брів, звернений до віруючих. Одежі Богородиці передано у традиційній колірній гамі. Хітон прописаний глибокими темно- і світло-синіми фарбами, які створюють ефект густого драпірування тканини по фігурі й рукавах. Майже всю Її постать покриває темно-червоний мафорій зі світло-зеленою вилогою, з-під нього виглядають два кінчики рожевого пояса. Лівою рукою на рівні грудей Діва держить Ісу­са. Правою вказує на Нього, водночас тримаючи гілочку з кількох рожевих квітів, подібних до ружі. Невеличка постать Ісуса ніби опирається на складки мафорію Матері. Маляр зобразив Дитя, схоже на Неї: ті ж великі очі, високі дуги брів, рум’яні щічки, підкреслено заокруглене підборіддя. Благословляюча правиця Ісуса піднята майже до підборіддя Богоматері, у лівій руці – велика кругла блакитна держава (куля, що знаменує владу). Лик Дитяти звернутий до Матері, але погляд Його очей спрямований у простір.

Ікони «Нев’янучий Цвіт» можуть бути різними тематикою, інколи зовсім не схожими між собою. Але в них є обов’язкова деталь – квіти: у руці чи вазонах, у гірляндах, на жезлах. Богородиця Марія може бути представлена у поясному ракурсі або ж возсідаючою на престолі, з царською символікою чи без неї, але обов’язково із квітами.

Символіка квітки пов’язана в іконописі в першу чергу із праобразом Богородиці. Таке поєднання нерідко співвідноситься з текстами Старого Заповіту. Одна з перших згадок – розквітлий жезл Аарона (Чис.17:23), який уподібнюється чудесному народженню Божої Матері від престарілих батьків, а саме цвітіння – втіленню Христа. Ще один аналогічний праобраз – корінь або жезл Ієсея: «І вийде Паросток від кореня Ієсеєвого, і гілка виросте від кореня його» (Іс. 11:1). Отож, образ Богородиці Одигітрії з квіткою в руці – образ втілення, поєднання Божества з людською природою, прийнятою від Діви.

Крім того, розквітлий жезл Аарона трактується богословами як символ хресних мук Ісу­са, тобто живоносного райського древа, яке ототожнюється з хрестом – деревом, яке стало знаряддям мук Христа. Можливо, саме таке значення й надавали малярі XVII–XVIІІ ст. образам Богоматері, зображуючи в Її руці розгорнуту китицю гілочок із дрібними квітами, подібну до невеличкого деревця.

Тема цвітіння, пахощів як символ народження Христа від земної Діви тісно пов’язана і з символікою біблійної книги Пісня над піснями, з темою божественної любові. Ружа чи лілея були символом любові до Господа, назви цих квітів були поширеними епітетами Діви Марії, у тому числі в іконографії.

Волин. єпарх. відом.– 2013.– № 7–8 (104–105)

9 квітня 2023 р.
Архів статей
Сайти нашої
епархії
Сайт нашої
Церкви
Наші
банери