Волинська Епархія Православної Церкви України Офіційний сайт
Головна Статті24 травня – рівноапостольних Кирила і Мефодія, учителів слов’янських
Статті

24 травня – рівноапостольних Кирила і Мефодія, учителів слов’янських

Віталій КЛІМЧУК Рівноапостольні Кирило і Мефодій, учителі слов’янські

Святі рівноапостольні Кирило й Мефодій (у миру Костянтин і, можливо, Михаїл) – просвітителі та проповідники Християнства серед слов’янських народів, творці слов’янської азбуки – спасалися у IX ст., були синами одного знатного воєводи, болгарина чи грека, який жив у Солуні (Македонія). Мефодій вступив на військову службу і став правителем однієї зі слов’янських областей. Після 10 років служби прийняв чернецтво. Його молодший брат Костянтин ще в юності мав блискучі успіхи в науці. Він виховувався з майбутнім візантійським імператором Михаїлом. Після закінчення навчання Костянтин пішов в один із монастирів, який був на березі Чорного моря. Проте його силою повернули до столиці імперії Константинополя. Невдовзі він прийняв священицький сан і був призначений бібліотекарем при храмі Св. Софії та вчителем філософії в головній царгородській школі. Потім поїхав до свого брата Мефодія і розділив із ним подвиг чернецтва.

У 858 р. хозари, які жили на берегах Дону, Волги й Азовського моря, звернулися до імператора Михаїла з проханням прислати їм наставників, які прилучили б їх до християнської віри. Жереб випав на Костянтина. Він вирушив у місіонерську подорож разом із братом Мефодієм. Припливши до Херсонеса (Корсуня, тепер у межах Севастополя), брати знайшли тут мощі святого Климента, Папи Римського, який постраждав за віру Христову ще у І ст. Ця святиня спочила в місцевому храмі.

Повернувшись до Константинополя, молодший брат зайнявся богослов’ям, а Мефодій отримав ігуменство в Поліхронієвому монастирі. Через деякий час вони знову стали збиратися в дорогу – тепер уже на прохання слов’янських князів.

Потрапивши до Великої Моравії, брати взялись активно проповідувати Християнство, полемізували з німецьким духовенством, які представляли Римську курію. Водночас продовжували працювати над перекладами слов’янською мовою релігійних книг, писали духовні твори, при церквах і монастирях відкривали школи для місцевого населення.

Невдовзі Костянтин і Мефодій зіткнулися з протидією і тиском німецьких місіонерів, направлених Римом. Особливе неприйняття останніх викликала ідея рівності всіх мов у спілкуванні з Богом, що її проповідували брати-просвітителі з Візантії.

Німецькі місіонери звинувачували їх у порушенні принципу «тримовного універсалізму», згідно з яким спілкування з Богом і, відповідно, здійснення всіх релігійних ритуалів та обрядів дозволялося лише трьома мовами: латиною, грецькою та єврейською. Цей принцип застосовувався ще в Римській імперії для поділу народів на «культурні» та «варварські». Право на «культурність» визнавалося тільки за мовами римлян та греків. Церковні ієрархи успадкували цей поділ, додавши до «богоугодних» мов ще й мову Старого Завіту – давньоєврейську.

Такий стан справ влаштовував тих, хто тримав у руках світську й церковну владу. Нерівноправність мов вони (свідомо чи підсвідомо) щоразу використовували для державно-політичної експансії й упокорення народів.

14 лютого 869 р. в Римі у 42-річному віці Костянтин помер, прийнявши перед смертю схиму з іменем Кирил. Мефодій повернувся до Нижньої Паннонїї, куди його призначили паннонсько-моравським архієпископом і апостольським легатом. Одним із головних обов’язків нового архіпастиря було поширення християнства серед слов’янських племен.

Проте події в Моравії та Паннонії розгорталися дедалі трагічніше, внаслідок чого загальна політична ситуація в краї зазнала докорінних змін: до влади тут прийшли політичні сили, зорієнтовані на німців. Мефодія наприкінці 870 р. ув’язнили на два з половиною роки. Було заборонено вживати слов’янську мову в Літургії. Мефодій після звільнення з в’язниці знову мусив їхати до Рима, щоб виправдатися перед Папою у зв’язку зі звинуваченнями стосовно порушення ним цієї заборони. Особисто себе він реабілітував, але за продовження просвітницької діяльності думати вже не доводилося. У 885 р. Мефодій помер. Його численні учні продовжили справу «солунських братів» на інших слов’янських територіях: у Болгарії, Македонії, Хорватії.

Вітчизняні церковні історики стверджують, що до великої моравсько-мефодієвської єпархії входили і деякі землі сучасної України, зокрема частина Волині. Знайдені сліди Християнства у м. Володимирі-Волинському в урочищі Стара Катедра свідчать про вплив цієї єпархії та місії учнів святого Мефодія. Історики наводять ці докази в ракурсі ще одного із трьох шляхів поширення Християнства на землю Русі-України, який називають північним.

На честь тисячоліття просвітлення слов’ян рівноапостольними Кирилом і Мефодієм синод РПЦ у 1863 р. встановив 24 травня вшановувати їхню пам’ять.

24 травня 2003 р. за рішенням Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета і за ініціативою ректорату, професорсько-викладацького складу та студентів Національного педагогічного університету імені М. Драгоманова цей день проголошено «Днем українського студентства». Українська Православна Церква Київського Патріархату встановила особливі нагороди: орден і медаль Святих рівноапостольних Кирила і Мефодія, які вручаються науковій інтелігенції за особливі заслуги в освітній сфері. У багатьох слов’янських країнах, серед них і в Болгарії, цей день є днем писемності та культури і великим національним святом.

Православна Церква називає святих рівноапостольних Кирила і Мефодія «священною двоїцею, просвітителями нашими, які виточили нам джерело Богопізнання». Праця святих братів – це ще один доказ того, що всі народи повинні сповідувати віру в Господа Ісуса Христа рідною мовою, мова кожного народу священна й угодна Богові.

Волин. єпарх. відом.– 2015.– № 05 (126)

24 травня 2023 р.
Архів статей
Сайти нашої
епархії
Сайт нашої
Церкви
Наші
банери