ХХ століття було позначене для Православної Церкви – як у нас, так і в багатьох інших країнах, – кількома хвилями жорстоких гонінь, метою яких було знищення Церкви та відвернення її чад від православної віри. Найбільшу жорстокість щодо Церкви проявляли войовничі безбожники, які, подібно до давньоримських язичників, спиралися на підтримку та силу державної влади. Ці атеїсти відкрито хулили Бога і Його Церкву, оскверняли і руйнували храми, нищили святині, в тому числі мощі та ікони, переслідували вірних – архіпастирів, пастирів, ченців та мирян – за сповідання православної віри, піддаючи їх залякуванням, утискам, обмеженням у громадянських правах, арештам, тортурам, ув’язненню, засланням та позбавляючи їх життя. Одні з них мученицьки завершили земне життя, зберігши аж до смерті непохитну вірність Богу. Інші хоча і не зазнали смерті, але перетерпіли різні страждання та муки за безбоязне і тверде сповідання православної віри.
Окрім цього, від гонінь за непохитну належність до Православної Церкви постраждали її вірні в інших країнах, де боротьба з православ’ям була зумовлена не прагненням розповсюдити войовниче безбожництво, а іншими політичними, ідеологічними, національно-шовіністичними та релігійно-фанатичними гаслами. Зокрема, у Польщі перед Другою світовою війною та на окупованих німецькими військами територіях.
Разом з тим, як свідчать численні матеріали архівів та спогади очевидців, серед православних християн поруч зі сповідниками і мучениками були й такі, які зрікалися служіння Православній Церкві, священного сану і самої віри, зводили наклепи на одновірців, чим допомагали гонителям. Так було і в часи давніх гонінь від язичників чи іновірців, коли поряд зі стійкими у вірі виявлялися і слабкі, які відпадали від Христової Церкви.
Однак слід враховувати, що войовничі безбожники нерідко фальшували матеріали слідства і судових розглядів. Також не слід відкидати і можливість покаяння, коли перед загибеллю той, хто раніше зрікся віри чи допомагав у гоніннях, міг знову через розкаяння бути прийнятий Господом до Своєї Церкви, приклади чого ми бачимо у «Житіях святих».
