Ікона «Святий апостол Петро» і «Святий апостол Павло»

Ці образи походять із ряду іконостасу храму Святої Трійці в с. Матейки Маневицького деканату. Матеріали: дерево (липа), левкас (ґрунт із крейди і клею), темпера, гравіювання тла, золочення. Ікони привезено до Волинського краєзнавчого музею науковою експедицією 2001 року, а в 2006-му реставровано Павлом Петрушаком та Анастасією Чабан. Експонуються в Музеї волинської ікони.

12 липня відзначаємо день пам’яті святих первоверховних апостолів Петра і Павла. Понад дві тисячі років Церква звертає свій погляд до цих світочів православної віри. Вибрані Богом, вони пронесли через усе земне життя любов до Спасителя, проповідь благочестя і милосердя. Різним був їхній шлях до Христа, але обидва є свідченням мудрості та сили Господа і справжніми стовпами істинної віри.

Їх пошанування почалося відразу ж після страти, зображення ж відомі з ІІІ–IV ст. – це фрески катакомб і мозаїки древніх храмів на території сучасної Італії. В ту пору апостолів малювали по-різному: то молодими і безбородими, то зрілими людьми з бородами... За переказами, існували їх прижиттєві зображення, які лягли в основу цих традицій. Зазвичай апостола Петра малюють літнім, але міцної статури з коротким сивим хвилястим волоссям і короткою бородою, лисиною і грубуватими рисами обличчя. Апостол Павло змальовується низькорослим, із високим чолом або лисиною, великим носом, темним волоссям і довгою бородою. Традиційні одежі апостола Петра – голубий або зелений хітон і поверх нього жовтий чи вохристий гіматій, в апостола Павла – вишневий гіматій поверх синього хітона. Ноги, як правило, босі або в сандаліях. З IV ст. цих угодників малюють із німбами. Характерними атрибутами апостолів є сувої – символ християнського вчення. Особливі атрибути з’явилися у зображеннях із середини IV ст.: в апостола Петра є «ключі від Царства Небесного», відповідно до євангельського тексту (Мф. 16:19), а в апостола Павла – меч, яким його стратили, і книга, що вказує на нього як автора послань. Петра і Павла малювали у різних композиціях чи одноосібно. Їхні зображення стали незмінною приналежністю деісісного чину (другого чи третього ряду іконостасу): апостол Петро розміщується по праву руку від Спасителя, вслід за архангелом Михаїлом, апостол Павло – по ліву, за архангелом Гавриїлом.

Образи Петра й Павла з апостольського ряду, що експонуються в Музеї волинської ікони, представляють народне малярство нашого краю. Невідомий майстер створив образи, в яких є і свій стиль, і гармонія, і духовне наповнення. Незважаючи на спрощеність і деформацію пропорцій персонажів, примітивність у змалюванні окремих деталей, автор досягає надзвичайної художньої виразності. Передусім захоплюють прекрасні, одухотворені лики святих із великими, сповненими мудрості й умиротворення очима, лики, у яких відбилися досвід і переконання. Волинський народний художник, без сумніву, був обізнаний із традиціями у зображенні апостолів і знав канони візантійського іконопису. Це підтверджують і добір атрибутів, і постави, і яскраво передані портретні риси, і навіть дотримання традиції в кольорах одеж. Ікони передають безпосереднє, емоційне почуття митця та чисте, живе і щире почуття вірянина, вони сповнені самобутньої естетики й духовної глибини.

Волин. єпарх. відом.– 2011.– № 7 (80)