Волинська Епархія Української Православної Церкви
Київського Патріархату
офіційний сайт
Головна СтаттіОлтар – для його служителів
Статті

Олтар – для його служителів

Священик Андрій ХРОМЯК, настоятель парафії Великомученика Юрія Переможця в с. Жабка Ківерецького дек

Запитання: Чому жінкам не можна входити у вівтар?

Щодо входження до вівтаря існують правила, прийняті древніми Соборами. Згідно з ними, ніхто з мирян – ні чоловік, ні жінка – туди входити не може, тільки священнослужителі. П’ято-Шостий Вселенський (Трульський) собор визначив: «Нікому з усіх, що належать до розряду мирян, нехай не буде дозволено входити всередину священного вівтаря. Але, за якимось найдавнішим переданням, зовсім не забороняється це владі та достоїнству царському, коли захоче принести дари Творцю» (правило 69).

Єпископ Никодим (Мілош) дає цій постанові такий коментар: «З огляду на таємничість принесеної у вівтарі безкровної жертви, було заборонено з найдавніших часів у церкві входити до вівтаря всякому, хто не належав до кліру. “Вівтар призначений тільки для священних осіб”, – ось загальне правило Церкви, як Східної, так і Західної. Трульські отці це лише узаконюють. У XII столітті було порушено питання про те, чи може монах (звичайно, котрий не належить ще до кліру) ввійти у вівтар, причому Патріарх Константинопольський Миколай у своїй першій канонічній відповіді висловлює думку, що ченцеві не варто забороняти вхід у вівтар через повагу до чернечого чину, але тільки тоді, коли треба запалювати свічки і лампади. З цього видно, як строго дотримувався припис цього правила; це і повчально з того погляду, як варто було би звертати на це увагу і тепер, і завжди. Правило допускає виняток тільки для царської особи, до того ж на підставі якогось древнього передання, коли імператор побажає принести Богові дар. Те, що цей звичай існував набагато раніше цього Собору, і що, отже, був дійсно древнім, свідчать такі слова імператора Феодосія Молодшого, що містяться в актах Третього Вселенського Собору: “Ми, які завжди оточені потрібним числом державних зброєносців, і яким не личить бути без зброєносців, коли, однак входимо в храм Божий, залишаємо поза храмом зброю і навіть знімаємо з голови діадему імператорської величності; коли ж приносимо дари, вступаємо у святий вівтар, причому після принесення залишаємо його і займаємо належне нам місце”. Те ж саме розповідає Феодорит про імператора Феодосія Великого, який, після певного публічного покаяння, накладеного на нього
св. Амвросієм, увійшов у храм і потім, коли настав час приношення, увійшов у святий вівтар, щоб і йому, за звичаєм, принести Богові дари. Подібне свідчення знаходимо і в історика Созомена. Цей звичай дотримувався в Православній Церкві в усі наступні віки, так що царям завжди дозволено було входити у вівтар, і біля вівтаря як Божим помазаникам причащатися, нарівні зі священнослужителями».

Як бачимо, правила не дозволяють входити у вівтар і залишатися там нікому, крім тих, хто звершує Службу. Навіть царі після принесення дару Богові повинні залишати його. На жаль, це правило тепер часто не виконується. Через це у вівтар привноситься багато суєти. Зникло благоговійно-трепетне усвідомлення присутності в місці, де відбувається величне таїнство – Євхаристія.

Також Лаодикійський собор прийняв 44-те правило: «Не подобає жінці до вівтаря входити». Єпископ Никодим (Мілош) пише: «Нагадуючи в тлумаченні цього правила про заборону входити до вівтаря всякому мирянину взагалі, каноніст Зонара додає, що тим більше це має бути заборонено жінкам, у яких, незалежно від їхньої волі, бувають кровотечі».

Та трапляються випадки, коли в жіночих монастирях із благословення правлячого архієрея дозволяється літнім черницям нести послух у вівтарі (наприклад, прибиранні).

Волин. єпарх. відом. – 2017.– № 11 (156)
18 листопада 2017 р.
Архів статей
Сайти нашої
епархії
Сайт нашої
Церкви
Наші
банери