Книга пророка Єзекиїля цікава вже тим, що в ній принаймні п’ятнадцять разів повторюється в різних відмінках словосполучення «Гори Ізраїлеві», яке в Біблії більше ніде не зустрічається. До цих вершин Господь звертається устами старозавітного пророка, тим самим оживляючи, здавалось би, мертву природу, їм передбачає то добре, то погане майбутнє, за них заступається:
«І було до мене слово Господнє: сину людський! поверни лице твоє до гір Ізраїлевих і проречи на них, і скажи: гори Ізраїлеві! слухайте слово Господа Бога…» (Єз. 6:1–3);
«І зроблю землю пустелею з пустель, і горда могутність її припиниться, і гори Ізраїлеві спорожніють, так що не буде перехожих» (Єз. 33:28);
«І виведу їх з народів, і зберу їх із країн, і приведу їх у землю їх, і буду пасти їх на горах Ізраїлевих, біля потоків і на всіх населених місцях землі цієї. Буду пасти їх на доброму пасовищі, і загін їх буде на високих горах Ізраїлевих; там вони будуть відпочивати у доброму загоні і будуть пастися на рясному пасовищі, на горах Ізраїлевих» (Єз. 34:13–14);
«І пізнаєш, що Я, Господь, чув усі знущання твої, які ти промовляла на гори Ізраїлеві, говорячи: “спустіли! нам віддані на поживу!”» (Єз. 35:12);
«І ти, сину людський, виречи пророцтво на гори Ізраїлеві і скажи: гори Ізраїлеві! слухайте слово Господнє» (Єз. 36:1);
«…за це, гори Ізраїлеві, вислухайте слово Господа Бога…» (Єз. 36:4);
«А ви, гори Ізраїлеві, розпустіть гілля ваше і будете приносити плоди ваші народу Моєму Ізраїлю; бо вони скоро прийдуть» (Єз. 36:8);
«На цій землі, на горах Ізраїля Я зроблю їх одним народом, і один Цар буде царем у всіх них, і не будуть більше двома народами, і вже не будуть надалі розділятися на два царства» (Єз. 37:22);
«Після багатьох днів ти знадобишся; в останні роки ти прийдеш у землю, врятовану від меча, зібрану з багатьох народів, на гори Ізраїлеві, які були у постійному запустінні, але тепер жителі її будуть повернуті з народів, і всі вони будуть жити безпечно» (Єз. 38:8);
«І поверну тебе, і поведу тебе, і виведу тебе від країв півночі, і приведу тебе на гори Ізраїлеві» (Єз. 39:2);
«Ти ж, сину людський, – так говорить Господь Бог, – скажи всякого роду птахам і всім звірам польовим: збирайтеся і йдіть, з усіх боків сходьтеся до жертви Моєї, яку Я заколю для вас, до великої жертви на горах Ізраїлевих; і будете їсти м’ясо і пити кров» (Єз. 39:17).
А якими ізраїльські узвишшя є зараз: названими чи безіменними, високими чи низькими, лісистими та зеленими чи лисими й пустельними, забудованими та заселеними чи спорожнілими? Спробуємо описати ті гори Ізраїлеві, по яких ступали ноги Спасителя і які згадуються вже в Новому Заповіті.
«Негайно після того Дух веде Його в пустелю. І пробув Він там у пустелі сорок днів, спокушуваний сатаною, і був із звірами; і ангели служили Йому» – євангельська подія спокушання Ісуса Христа в пустелі описується в трьох євангелістів-синоптиків (Мк. 1:12–13; Мф. 4:1–11; Лк. 4:1–13). За християнською традицією, печера, в якій Спаситель провів у пості та молитвах зазначені сорок днів і ночей, знаходиться на горі Каранталь (Спокуси), що отримала свою назву від слова Quaranta – сорок. Ця прямовисна безліса вершина стоїть на північно-західній околиці Єрихона (сучасна Держава Палестина) на території Західного берега річки Йордан. Зараз тут, на висоті ٣٥٠ м над рівнем моря, – грецький православний чоловічий монастир Каранталь, побудований у 1895 р.
«Побачивши народ, Він зійшов на гору; і коли сів, приступили до Нього ученики Його. І, відкривши уста Свої, навчав їх, промовляючи: Блаженні…» – текст Нагірної проповіді, в якій Ісус Христос виголосив Заповіді блаженства, наводять два євангелісти (Мф. 5:1–7:29; Лк. 6:17–49). А саме узвишшя тепер так і називається – гора Блаженств. Стоїть вона в околиці Капернаума на північному узбережжі Галилейського моря на висоті ٢١٠ м над його рівнем. Зараз на горі знаходиться церква Блаженств римсько-католицького ордену францисканців, побудована в ١٩٣٦–١٩٣٨ рр. за проектом Антоніо Барлуцці. Вона має форму октагона (восьмикутника) – за числом блаженств, виголошених Спасителем (дев’яте виокремлене у зв’язку з тим, що воно почасти повторює восьме та звернене безпосередньо до слухачів). Цікаво, що вівтар храму розташовано в його центральній, а не, як це звично для нас, православних, східній частині. Ще одна особливість церкви – вікна в ній знаходяться на рівні лиць паломників, щоб вони мали можливість замість ікон споглядати чудову природу краю, посеред якої перебував Ісус.
«Коли минуло шість днів, Ісус взяв Петра, Якова та Іоана, брата його, і вивів їх на високу гору одних, і преобразився перед ними: лице Його засяяло, як сонце, одежа ж Його стала білою, як світло», – євангельську подію преображення Господнього згадують, знову ж таки, три євангелісти (Мф. 17:1–13; Мк. 9:2–13; Лк. 9:28–36). Традиційно вважається, що вона відбулася на горі Фавор, яка знаходиться на відстані ٩ км на південний схід від Назарета, в Нижній Галилеї. Висота Фавору – 588 м, його схили заросли вічнозеленими дубами, оливами, ліщиною, олеандром, кущами диких троянд і жасмину. На північно-східній частині вершини діє грецький православний жіночий монастир Преображення Господнього. Храм обителі, освячений у 1862 р., має три престоли: центральний – на честь Преображення, південний – пророків Мойсея й Іллі, північний – святих Георгія Побідоносця та Димитрія Солунського. Щорічно тут 19 серпня, у день православного святкування Преображення, відбувається маловідоме українцям чудо: над монастирем з’являється хмарина (іноді декілька), нетипова для характерного в Ізраїлі в цю пору року безхмарного сезону. Іноді хмари бувають осяяні таємничим світлом. Але, що цікаво, пройшовши над православним храмом із великою швидкістю, хмари зникають на підступах до католицької базиліки, яка розташована в 400–500 м звідси.
«І вивів їх до Вифанії, і, піднявши руки Свої, благословив їх. І коли Він благословляв їх, почав віддалятися від них і вознісся на небо», – євангельську подію вознесіння Господа описують два євангелісти (Лк. 24:50–53 Мк. 16:19–20). Вона відбулася на Оливній (Єлеонській) горі, яка знаходиться на схід від Старого міста Єрусалима на висоті ٧٩٣ м над рівнем моря. У її підніжжі та трохи вище росте Гефсиманський сад, де ще дотепер збереглися вісім оливкових дерев віком близько 2000 років, а на самій вершині стоїть восьмикутна каплиця Вознесіння, відбудована у 1150 р. У ній зберігається камінь із відбитком правої стопи Христа. Зараз каплиця знаходиться на території мечеті, але доступ християнам не забороняється.
Отже, як бачимо, віруючі шанують місця, по яких ходив Спаситель, не забувають про них, а гори Ізраїлеві отримали свої імена, стали забудованими, заселеними та сповнилися молитвою побожних вірян з усього світу.
