Неділя 12-та по П’ятдесятниці

Цього дня євангельське читання знайомить нас з історією багатого юнака, котрий підійшов і запитав Господа: «Що треба мені для того, щоб здобути вічне життя?», Ісус Христос відповів: «Якщо хочеш увійти в життя вічне, дотримуйся Заповідей» (Мф. 19:17). «Які?» – запитав юнак, сподіваючись почути щось більше, ніж записано в Законі, таке, чого він ще не знав. Але почувши відомі 10 Заповідей, відповів: «Я все це виконував змалку, пам’ятаю про це, навчений цього, виконую й додержуюсь їх». Тоді Господь дав йому більшу науку: «Коли хочеш бути досконалим, піди продай добро твоє і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах; і приходь та йди слідом за Мною» (Мф. 19:21). Але цей заклик Ісуса Христа був не під силу багатому хлопцеві, і він відійшов сумним. Господь, підсумував: «Легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому в Царство Боже ввійти»
(Мф. 19:24). Біблеїсти вважають, що тут під “верблюдом” мається на увазі канат із верблюжого волосу або ж вельми вузька хвіртка в єрусалимській міській стіні, що звалася “Голчаним вушком”.

У всі часи матеріальні блага притуплювали свідомість людей у визначенні істинних цінностей життя. Звичайно, кожному потрібно мати умови для комфортного життя. Але так, як і в досконалості немає меж, так і нема межі людської пожадливості. Людина не може одночасно спати на двох ліжках, їздити на двох автомобілях, зрештою, їсти за двох чи за трьох. Мить земного життя – ніщо порівняно із вічністю, яку нам уготовив Господь. Проте Його закони для виконання, хоч і є простими та зрозумілими, чомусь не сприймаються багатьма.

Слабинка юнака з євангельського читання була в його прив’язаності до матеріальних речей. Саме прив’язаність, а не багатство! Бо багатим був і патріарх Авраам, котрий володів великими стадами, і псалмоспівець Давид, але це не завадило їм увійти в Царство Боже. Багатим був також Іов Многостраждальний, який, раптово усе втративши, спокійно сказав: «Господь дав мені це, і Господь забрав. Слава Богові навіки!» Але людина, котра вже не уявляє свого життя без багатства, не зможе увійти в Царство Боже. Юнак був також багатим, але позбутися прив’язаності до багатства він ще не був готовим, тому проміняв Бога і вічне спасіння своєї душі на статки.

Як євангельський юнак запитав: «Що потрібно мені, щоби здобути вічне життя?», так і ми повинні постійно запитувати: «Господи, що потрібно, щоб здобути вічне життя? Що мені зробити сьогодні, щоб оправдатися перед Тобою, отримати прощення гріхів? Як стати угодним Тобі?» Якщо ми так запитуватимемо Бога, молитимемося до Нього, то Він відкриє очі нашої душі й ми зрозуміємо суть земного життя та змінимо його на краще.

Апостоли, почувши вимоги Ісуса Христа, сказали: «Господи, це ж неможливо спастися», а Він відповів: «Людям це неможливо, Богові ж усе можливо» (Мф. 19:26). І нам часто здається, що в земному житті неможливо йти дорогою до спасіння, нести хрест людських страждань, відмовитися від спокус, тому звертаємось: «Господи, неможливо спастися!» Але Господь, бачачи наш намір виправитися, перемогти спокуси і спокутати гріхи, як добрий батько, допоможе нам у цьому.

Мова не йде про буквальну відмову від нажитого батьками-прадідами майна, яким ми користуємося. Звичайно, ми повинні подбати про спадок своїй дитині, давши старт, як зараз прийнято говорити, власного бізнесу. Йдеться про безкорисливу допомогу своєму ближньому, який потребує її саме зараз. І, поважаючи в першу чергу себе, ми повинні надати ближньому допомогу. Інколи навіть у збиток собі. Але багато справжніх вірян відчули Боже благословення за добру справу протягом короткого часу. Тобто, віддаючи, ми набуваємо значно більше і наближаємосія щораз ближче до вічного життя. Тож не сумніваймося у правильності нашого шляху до Царства Небесного.

Волин. єпарх. відом. – 2018. – № 7–8 (164–165)