Болгарські церкви-вишиванки

Є в Болгарії на березі Чорного моря древнє (кінець ІІ тис. до н. е.) християнське місто Несебр, яке в XIV ст. було відоме як «місто сорокá церков». Цікаво, що на одиницю площі це найбільший показник у світі! Щоправда, до нашого часу залишилися вони не всі. Зокрема, у старій частині міста (невеличкому півострові завдовжки 850 м і завширшки 300 м), відділеній від нової вузьким (10 м) і довгим (400 м) перешийком, ще й сьогодні можна побачити збережені в різному стані більше десятка храмів. Їхнє будівництво сягає від V до XIX ст. А самі церковці дуже нагадують українські вишиванки через поєднання цегли та природного каменю: ніби вишиття червоним по білому полотні. Отже, знайомтеся!

Храм Св. Софії (Стара митрополія, кінець V – початок IХ ст.) – тринефна базиліка загальною довжиною 19 м і завширшки 13 м. Два ряди по п’ять стовпів розділяють її внутрішній простір на три нави (нефи), середня з яких (завширшки 9,3 м) закінчується півкруглою всередині та тристінною ззовні апсидою (виступом). Має два будівельні періоди, остаточний вигляд отримала на початку ІХ ст. Була частиною комплексу-резиденції Несебрського митрополита.

Базиліка Богородиці Елеуси (VI ст.) – тринефна, триапсидна церква з притвором і атріумом (внутрішнім двориком). Середня апсида також іззовні тристінна, а всередині – півкругла. У бокових навах знаходяться ще по дві менші апсиди, розташовані на північній і південній сторонах. Північна і частина центральної нави пішли під воду. У притворі храму збереглися гробниці. Довжина будівлі – 28 м, ширина – 18 м. У XIV ст. вона була частиною монастирського комплексу.

Храм Св. Стефана (Нова митрополія, Х ст.) – тринефна базиліка, центральна нава якої підіймається над боковими та має овальні фронтони на сході й заході. Для зведення використано багато архітектурних елементів знищених раніше будівель (карнизи, капітелі, рельєфи). На початках носила ім’я Богородиці, тому наявні тут стінописи ХVІ ст. описують сцени життя Божої Матері.

Храм Св. Федора (XIІІ ст.) – невелика однонефна церква з притвором і однією апсидою. Фасади розділено сліпими арками з кам’яних і цегляних сегментів. Довжина будівлі – 8,7 м, ширина – 4,15 м.

Храм Христа Пантократора (Вседержителя, перша половина XIV ст.) – хрестово-банна церква з трьома вівтарними нішами та нартексом (притвором). Хрестовидна частина споруди оформлена чотирма колонами. Апсиди зсередини – півкруглі, ззовні – п’ятистінні. Фасади розділені багато декорованими сліпими нішами. Загальна довжина будівлі складає 16 м, ширина – 6,7 м. Зараз тут знаходиться художня галерея.

Храм св. Йоана Алітургетоса (Неосвяченого, ХІV ст.) – також хрестово-банна церква з трьома вівтарними апсидами та нартексом. Основа хрестовидної частини церкви є майже квадратом, оформленим чотирма колонами. Кладка кам’яна та цегляна, фасадні стіни розділено сліпими двоступінчастими нішами, прикрашеними в кераміко-пластичному стилі різними геометричними формами з цегли та невеликих кам’яних блоків. Довжина будівлі – 18,5 м, ширина – 10 м. Церковна споруда має рідкісне архітектурне вирішення – північний і південний входи.

Храм Успіння Пресвятої Богородиці (1873 р.) – тринефна церква з дзвіницею. Найновіший і єдиний діючий у місті храм. Оскільки Діва Марія є покровителькою Несебра, то день міста святкується саме на Її Успіння.

Окрім описаних вище, на півострові можна побачити ще й такі церкви: Св. Йоана Хрестителя (ХІ ст.), Св. Димитрія (ХІ ст.), Архангелів Михаїла та Гавриїла (ХІІІ ст.), Св. Параскеви (ХІІІ ст.), (Влахернської ікони Божої Матері (середньовіччя), Свято-Вознесенську, або Святого Спаса (ХVIІ ст.),

Св. Кли­мента (ХVIІ ст.). Така кількість храмів пояснюється тим, що вони були родинними (будувалися на приватні кошти багатих і знатних сімей). Але саме завдяки цим та іншим цивільним спорудам Несебр у 1956 р. визнано як «місто-музей – археологічний і архітектурний заповідник», а в 1983 р. його внесено до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.