Святий Руф жив у XIV ст., спасався в Києво-Печерському монастирі. Де і коли він народився, з якої сім’ї походив – немає відомостей. В обителі був прикладом для постників, відзначався працьовитістю. Строго дотримувався затворницького статусу. Затвор – це подвижництво усамітнення у православному чернецтві.
Затворники – християнські подвижники (аскети), які добровільно відділяли себе від світу на ціле життя в печери і келії, щоб віддатися там постійній молитві.
Випадки виходу їх звідти бували вкрай рідкісні й зумовлювались якимись вельми вагомими причинами, суспільними або приватними.
За чернечим звичаєм, Руф доручив себе Христу, намагався всією душею угодити Йому постом, молитвою, затвором у печері та іншими подвигами чернечого життя.
Святий Руф так і упокоївся в затворі. Його нетлінні мощі знаходяться в Дальніх печерах. В акафісті всім печерським преподобним про нього сказано: «Радуйся, Руфе, бо ти взірцем стримання і подвижництва був».
