Митрополит Луцький і Волинський Михаїл здійснив чин оновлення іконостаса та очолив Божественну Літургію в церкві Архістратига Михаїла, що в с. Гірка Полонка Луцького районного деканату. Торжество відбулося з нагоди відпустового свята на честь оновлення (освячення) храму Воскресіння Господнього в Єрусалимі (Воскресеніє словущеє) та дня села.
У проповіді високопреосвященний зауважив, що людина завжди тягнеться до прекрасного, адже у своїй свідомості вона пам’ятає рай і прагне до нього. Наситившись матеріально, душа хоче бачити на землі небо. «А небо на землі – це храм» – наголошує архієрей, тому людина у церкві переживає стан піднесення. І вся ця краса повинна спонукати її до добрих діянь. Адже коли біля нас усе чисто, то соромно викинути сміття просто на вулиці. А коли брудно, «то викинеш – і совість не замучить».
За словами декана і настоятеля парафії протоієрея Володимира Присяжнюка, дні перед відпустовим святом у Гірці Полонці можнаназвати тижнем духовного піднесення. Як повідомляла інформаційна служба єпархії, у цьому Божому домі перебувала копія чудотворної Піддубцівської ікони Божої Матері з с. Гаразджа, перед якою проводили богослужіння.
Крім архієрея відпустове свято розділило духовенство благочиння, зокрема, настоятелі Свято-Михайлівських церков, багато мирян.
А щодо відзначення свята оновлення Єрусламського храму у гіркополонківській парафії – історія така. Одним із найдавніших монастирів поблизу Луцька була обитель Воскресіння Господнього біля містечка Полонного. Перша літописна згадка про цю місцевість відноситься дo 1150 р., наступну маємо з 1262-го, коли в монастирі прийняв чернечий постриг Войшелк, син литовського князя Мендовга.
Обитель знаходилася на одному з острівців серед заплав річки Чорногузки. Тут, де нині височіє храм Архістратига Михаїла в с. Гірка Полонка, князі вибудували чернечу святиню. Вона виросла на гірці острівця, відтак стала та місцевість називатись Монастирською Гіркою. Відомо, що в монастирі спасався благочестивий Григорій, про святість якого було відомо в усіх землях Русі-України. Знаємо також, що церква мала благодатну ікону Божої Матері, до якої щороку приходили поклонитись і духовно зцілитися тисячі вірних.
Після унії 1596 р. монастир Воскресіння Господнього занепадає, ченці залишають обитель, а храм стає парафіяльним для с. Гірки. Опис майна з 1885 р. свідчить: церква дерев’яна, однобанна, покрівля залізна. У ній було немало цінних предметів сакрального українського мистецтва.
У 1943 р. храм загинув у вогні. Після війни на місці монастирської церкви вірними Гірки Полонки споруджено нову, яку освятили на честь Архістратига Михаїла. Тож усяка згадка про монастир Воскресіння Господнього стерлась у пам’яті народу. І щоб відновити її, 2010 р. тоді ще архієпископ Михаїл благословив щороку знову проводити свято, вже як відпустове.
