Волинська Епархія Православної Церкви України Офіційний сайт
Головна НовиниЯк правильно вітатися і спілкуватися зі священником
Новини

Як правильно вітатися і спілкуватися зі священником

Про це розповідає протоієрей Віктор Михалевич, настоятель луцької парафії Введення у храм Пресвятої Богородиці, в телепрограмі «Духовна абетка» на «12 каналі».

Із власного досвіду він пригадує, що люди іноді ніяковіють, побачивши священника, особливо за межами храму, і не знають, як правильно із ним привітатися, або ж думають, чи взагалі потрібно це робити. Будучи із паломниками на Святій Землі, насамперед запитували, а як правильно в цій місцевості вітатися. І відповідь була такою: скорочено «Шалом!» або «Салам!», що означає «Мир!». І відомо про це ще з біблійної історії: людина, бажаючи миру зустрічному, своїм вітанням просить Бога, щоб усе в житті було Ним наповнене – щоб був достаток, здоров`я, благословення. Тобто вітання – це не просто фрази, пояснює священнослужитель.

Він розповідає, що можна привітатися зі священником «Слава Богу!», «Слава Ісусу Христу!», але не є помилкою сказати «Доброго ранку!» чи «Доброго дня!». Хоча, відповідно до церковного етикету, певні правила для вітання все ж є. Наприклад, від Великодня до Вознесіння кажемо «Христос воскрес!» і відповідаємо «Воістину воскрес!». Від Вознесіння вітаємося «Слава Ісусу Христу!» або «Слава Богу!». Ми славимо Господа, бачачи один одного. Адже Господь заповідав, що саме Йому належить слава і похвала. Тому, коли назустріч мирянину йде Його служитель, то саме ім`ям Божим ми вітаємо священника. У різдвяний час кажемо «Христос народжується!» – Славімо Його!», а на Водохреще – «Христос хрещається!» – «У річці Йордані!».

Усі ці всі вітання мають важливе значення, пояснює панотець. І коли вони лунають від християнина, який у молитві перебуває і вранці, і ввечері, який несе в серці Бога, така людина, вітаючи іменем Бога, буде благословляти зустрічного. Коли промовляють церковне вітання – це сестра чи брат у вірі, каже протоієрей. А між собою священники, будучи братами у Христі Ісусі, окрім слів «Слава Ісусу Христу», потиснувши руку, вітаються ще й братнім поцілунком у руку або щоку. Така традиція тягнеться з апостольських часів.

Якщо вітаються зі старшим священнослужителем – архієреєм, то, так би мовити, менший священнослужитель приходить до владики, окрім привітання «Слава Ісусу Христу!», каже: «Владико, благословіть». І той, благословляючи іменем Господнім, дає поцілувати руку чи щоку. Через благословення священника передається Божа любов і милість. Бо саме для того його висвячували, щоб він був посередником між Богом і людиною. (Під словом «посередник» при цьому слід розуміти не того, хто «передасть щось Богові». Ні! Людина повинна сама Господу молитися, бути з Ним у взаєминах, а священник – здійснювач таїнств хрещення, сповіді, причастя.)

Отець Віктор Михалевич пояснює, що священник – це людина, присвячена Богові. Здійснюючи таїнство хіротонії, архієрей рукопокладає священника і відбувається його освячення, після чого він отримує особливу місію. Тому, вітаючись зі священником, отримати благословення від нього – це отримати благодать Божу. За благословенням можна прийти до храму або зустрівши його випадково. Потрібно підійти до душпастиря зі складеними руками (праву руку покласти на ліву), що нагадує жест ангелів, які складають руки на грудях, і з певним поклоном, що є виявом смиренності, сказати: «Отче, благословіть». Зробивши хресне знамення, священник таким чином закликає Боже благословення на мирянина. На богослужіннях єпископ благословляє двома руками – у нього «подвійна благодать». Коли священник благословляє, це робить не рука людини, а Господа. Тому що в той момент душпастир символізує собою Ісуса Христа. Після благословення людина цілує руку священнику.

До речі, розповідає протоієрей, благословляти може не тільки священник, але й мама і тато – дитину, дружина – чоловіка. Наприклад, чоловік їде на війну і дружина благословляє його обіймами, поцілунком. Якщо ця людина християнин, слід скласти пучки трьох перших пальців, що символізує Нероздільну Трійцю, а два інших пригнути до долоні, що означає дві природи Сина Божого – людську й духовну, тоді промовити: «Во ім`я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь» і перехрестити. Мама благословляє дитину поцілунком і кладе руку в руку. Це благословення має особливе значення і ним теж треба користуватися, радить душпастир.

Щоб знайти свого духовного наставника, того священника, якому ти довірятимеш, треба, щоб, насамперед, зародилася довіра до такої людини. А зароджується вона у спілкуванні, під час богослужінь. Довірливі стосунки будуються у християнській сім`ї, де діють правила благочестя.

У священника завжди на першому місці має бути те, що він священник, а не «актор театру, який приходить у неділю на дві години, вдягнув якийсь одяг….», – мовить панотець. Так само, каже він, як жінка до народження дитини і після – не може бути мамою лише на вихідних чи по дві години на день. Не можна бути монахом чи монахинею тільки по середах і п`ятницях… Храмове служіння – це один стиль, а позахрамове служіння – інший стиль, але у священника є образ благочестя і йому не все дозволено. Особливо, коли він монах, то не може робити те, що робить мирський священник. Тобто в кожного є свої правила благочестя, як і життя християнина та нехристиянина. Коли внутрішнє відповідає зовнішньому – тоді жити легко, переконує душпастир.

«Умиротворення серця – це як заповідь блаженства: “Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться”. Тобто ти тоді є людиною, коли несеш мир, маєш його в собі й ділишся ним. І дуже важливо, коли людина віри – поруч. Людина не фанатизму, а саме віри, в якої є Бог усередині, яка не втрачає з Ним зв'язок, має милість Божу і в неї не згасає молитва. Так апостоли були сіллю для світу і світлом для світу. Є момент, коли треба зрозуміти суть життя. Священник повинен бути світлом знань. Так, він теж людина, яка чинить гріх, помиляється. Тому священник дуже потребує молитви своїх парафіян. Хорошого чи поганого священника – таким його робить паства. А де вона береться? Там, де він служить», – каже отець Віктор Михалевич.

Програма «Духовна абетка» – спільний проєкт «12 каналу» та єпархіальної телестудії «Собор». Ведуча Марія Вавринюк. Цей, а також усі інші випуски можна подивитися тут.

21 вересня 2023 р.
Архів новин
Сайти нашої
епархії
Сайт нашої
Церкви
Наші
банери