Як священник Іван Ліхнякевич ушанував пам’ять розстріляних у Луцьку

Статтю про репресованого душпастиря з с. Топільне Луцького р-ну опублікувала Людмила Пінчук у виданні «Район.Історія» (history.rayon.in.ua).

Нацистські війська вторглися на територію України 22 червня 1941 року. А вже наступного дня, щоб не евакуйовувати ув’язнених і швидко відступити, московитські силові органи розстріляли в’язнів – мешканців 40 міст і сіл Волині. Найбільша кількість жертв – у Луцькій тюрмі, адже сюди звозили обвинувачених з усіх куточків нашого регіону. Точне число вбитих досі невідоме та коливається від двох до чотирьох тисяч, більшість з яких – політичні в’язні.

Закарбувати трагічний день в історії зумів священник Іван Ліхнякевич, якого згодом арештували як «злісного націоналіста». Він розробив проєкт пам’ятника розстріляним більшовиками в’язнів Луцької тюрми з села Топільне та написав на честь загиблих вірш «На могилу борцям-мучениками за визволення України».

Отець Іван описував, як по селах і містечках Волині організували хресну ходу до місця масового вбивства «дітей націоналістичного руху». Писав він і про тих, хто постраждав за Україну, в тому числі героїв Крут.

Після засудження до 10 років виправно-трудових робіт душпастир не відмовлявся від своїх поглядів, що Україна має бути незалежною. Під час допитів о. Іван Ліхнякевич стверджував, що не може змиритися зі встановленням радянської влади, бо воліє бачити Україну самостійною державою.

Завдячуючи тому, що виконавці вироку не знищили речові докази, твори о. Івана та документи дійшли й до нас. Тексти віршів, ескізи пам’ятника, виписки з архіву, матеріали судової справи щодо Івана Ліхнякевича та біографію його родини описано в матеріалі Людмили Пінчук, історика, доктора філософії зі спеціальності Історія та археологія, провідного наукового співробітника Волинського краєзнавчого музею.