Сорок днів і ночей Великого посту в храмі Всіх волинських святих ВПБА безперервно читатимуть Книгу псалмів із поминанням імен за здоров’я та за упокій.
Засновником традиції вважають преподобного Олександра Константинопольського, який був настоятелем обителі «невсипущих» неподалік річки Євфрат. Святий наприкінці IV – на початку V ст. установив у монастирі безперервну молитву. Три роки благав праведник, аби Всевишній відкрив йому Свою волю. Отримавши одкровення, він запровадив такий порядок: усіх ченців було розділено на 24 молитовні варти; змінюючись щогодини, день і ніч вони співали на два лики псалми Давидові, перериваючись лише на богослужіння. У Священному Писанні сказано, що ангели і святі в раю перебувають у безперервному славослів’ї Бога, тобто в постійній молитві, тож це було взято за зразок.
У нашій єпархії традицію відроджено під час Чотиридесятниці. Вперше Невсипущий Псалтир протягом Великого посту читали у Волинській православній богословській академії 2012 року. А з початком повномасштабної війни справу підтримали і в Жидичинському монастирі. Цей звичай уже практикують і в с. Романів Луцького районного деканату.
Молитися за мир в Україні, за воїнів, свою родину – це потреба кожного мирянина. Тож при читанні Невсипущого Псалтиря возносяться особливі прохання за Вітчизну та наших захисників, щодня кілька разів поминаються імена, подані на молитву за здоров’я та за упокій. Важливо, що й кожен із вірних цілодобово може відвідати студентську церкву та долучитися до читання Псалтиря!
Сайт vpba.edu.ua повідомляє, що записки «За здоров’я» та «За упокій» у духовному виші (Луцьк, Градний узвіз, 5) приймають у будні на другому поверсі від 10.00 до 16.00, у вихідні та святкові дні – на подвір’ї кафедрального собору Святої Трійці. Також можна звертатися за тел. (0332) 72-32-12, (067) 267-28-02.
У записки чи пом’яники треба вносити повні форми імен, навіть якщо це діти (не Дмитрика, Софійки, а Дмитра, Софії), не просторічні варіанти (тобто не Тимоша, Явдохи, а Тимофія, Євдокії), у родовому відмінку (Івана, Марії). Імен неохрещених, неправославних, самогубців не вписуємо – за них належить молитися не в церкві, а вдома чи на цвинтарях.
