Священник про кохання, інтим, вінчання (доповнено)

Староста луцького кафедрального собору Святої Трійці протоієрей Володимир Подолець у черговій передачі «Духовна абетка» на «12 каналі» (12kanal.com) розповідав про любов, зраду, розлучення, стосунки чоловіка й жінки.

Православною церквою згадується мученик Валентин, мощі якого перебувають у Римі. Проте цей святий немає ніякого відношення до 14 лютого та «дня закоханих». Якщо ж говорити про такий день, то він має бути щодня стосовно своїх коханої, коханого, а не виділяти окрему дату. Чоловік повинен розуміти, що він – глава сім’ї, а дружина – берегиня та матір. «Голова сім’ї – це той, хто відповідає за правильний порядок у родині, віддає себе сім’ї».Апостол Павло уподібнює тайну Ісуса Христа й Церкви із союзом мужа і жони.

Те, що нам нав’язують із Заходу – надмірну свободу, – може призвести до залежності та збочень.

Закоханість – одна із властивостей нашої душі, пояснює панотець. Людина в іншій людині бачить певні вподобання: зовнішність, голос, манери тощо. Тоді закохані дивляться крізь «рожеві окуляри». Закоханість має бути контрольованою, бо після неї починається любов і буденне життя. Добре тримати себе в рамках, щоб не перейти межу дозволеного. Юність не завжди обирає правильні орієнтири в житті, не завжди дивиться реально у майбутнє. Важливо вирости з юності, бо реалії бувають часом дуже жорстокі.

Душпастир закликає берегти чистоту своїх стосунків для подружжя: майбутнього чоловіка і майбутньої жінки. Інтим у шлюбі збагачує обох, підносить, а поза шлюбом – їх розпорошує, бо не передбачений Творцем у людях. Господь створив чоловіка й дружину і благословив їх для продовження роду. Дошлюбний інтим Церква забороняє.

Колись долю майбутнього подружжя вирішували батьки. Часто молодій дівчині не подобалося, що її віддавали заміж за нелюба і набагато старшого за неї. Проте їй добирали пару «за статусом». І це був своєрідний послух перед батьками.

Отець Володимир розповів, як готуватися до таїнства вінчання. Під час нього священник закликає Боже благословіння на наречених, одягає на них вінці, дає чашу з вином як спогад про євхаристію. Вінці не завжди одягають на голови, а частіше їх притримують зверху. Коли молоді стоять у храмі на рушнику, це означає, що з-поміж інших вірян під час цього таїнства вони є головнішими: сьогодні їх вінчає Бог. Рушник підкреслює важливість того, хто на ньому знаходиться.

Розповідав священник про присутність родителів і свідків на вінчанні, бо таїнство відбувається у спільноті, в родинній церкві. А ще вів мову, як берегти шлюб і почуття. Панотець порівняв подружнє життя з річкою, в якій вода залежить від течії: холодніша чи тепліша. Тож для чоловіка й дружини цілком природно, що їхні почуття можуть змінюватись, але головне, що в них є любов.

Буває, що хтось із подружжя – атеїст. Душпастир радить у такому випадку своєю вірою запалювати вогонь, щоб і другій половинці стати вірянином.

Отець Володимир пояснив, що поняття «розвінчання» не існує, а є констатація факту, що те чи інше подружжя вже стало неправосильне. «Розлучаються люди самі, як і єднаються. Ми тільки благословляємо це подружжя, священник читає благословення церкви для тих, хто єднається. А якщо люди не витримали бути сім’єю, десь порушили умови існування подружжя і розлучилися, то нема якоїсь спеціальної процедури», – запевнив панотець. «Коли хтось хоче, наприклад, вдруге одружитися чи вийти заміж, а він зв’язаний обіцянкою у першому шлюбі, то тоді здійснюється ікономія: для того, щоб людина не залишалася у гріху, дається благословення на другий шлюб. Визнається, що попередній шлюб вже неправосильний, і ця людина може вдруге вінчатися».

Церква може розірвати шлюб, тільки якщо є вагомі причини. Остаточне рішення приймає архієрей.

Повністю передачу можна переглянути ось тут.