Ікона «Святий Йоан Богослов»

Образ «Святий Йоан Богослов». Середина ХVІІІ ст. Походить із храму с. Окорськ Локачинського деканату. Матеріали й техніка: дерево (липа), левкас (ґрунт із крейди і клею), темпера, олія. Зберігається у Музеї волинської ікони.

Апостол і євангеліст Йоан Богослов, якого Церква особливо вшановує 9 жовтня, займає особливе місце серед обраних учнів Господа Ісуса Христа. Він написав Євангеліє, Об’явлення і три соборні послання, які ввійшли до Нового Заповіту. Він був свідком Преображення Господнього, моління у Гефсиманському саду. В час розп’яття Ісус доручив йому опікуватися Своєю Матір’ю. Згідно з церковним переданням, після успіння Богородиці апостол Йоан займався місіонерською діяльністю, за що був засланий на острів Патмос. Після повернення він зупиняється у місті Ефес, де продовжує проповідувати. Євангеліст помер на 105 році життя; відчувши наближення кінця, він наказав учням приготувати собі могилу, в яку і зійшов.

В українській іконографії Йоан Богослов зображується величним і духоносним старцем з книгою в руці – як євангеліст або ж юним і одухотвореним – як апостол.

У Музеї волинської ікони зберігається кілька його давніх образів. Ікона «Св. Йоан Богослов» XVІІI ст. з Окорська вирізняється нетрадиційністю сюжету, що є прикладом своєрідної оповідної іконографії.

У композиції ікони – монументальна постать євангеліста, оточеного на поземі мініатюрними житійними сценами. Він зображений у сіро-зеленому, підперезаному червоним поясом хітоні та довгому червоному гіматії. Під пахвою тримає чималий том як нагадування про написання новозаповітних книг. Лик святого, обрамлений довгим сивим волоссям, вражає спокоєм і мудрістю. Маляр майстерно передає риси обличчя старого чоловіка. Використовуючи олійні підмальовки, він прописує зморшки на високому чолі й під очима. Фігура святого, яка займає всю площину ікони, дещо приземкувата. Об’ємне зображення глибоких бганок творить ілюзію важкості одягу. Тягар років, вага тканин та книги в руці зігнули коліна Йоана, маляр передає це глибокими тінями внизу хітона. Перед нами – постать смиренного та мудрого старця.

Босими ногами Йоан стоїть на темно-коричневому широкому поземі з легкими промальовками рослинності чорною фарбою. Водночас позем є тлом, на якому пишуться картини життя євангеліста. Автор виділяє ті епізоди, які стосуються його мученицьких подвигів та смерті. Три теми, написані у вільній і легкій манері, захоплюють експресією, скрупульозною передачею деталей архітектури та побутових знарядь. Автор надає перевагу іконографічному ізводу (варіантові), популярному в західноєвропейському мистецтві.

Ікона, написана у середині ХVІІІ століття, була поновлена майже через сто років. Про це свідчить напис, залишений малярем на рамі: «...икону подчинил Іиоан Савчук 1865 го...».

Образ вражає урочистістю та гармонією, які стосуються як стилю й композиції в цілому, так і колористичного ладу, в якому домінують злагоджені червоний, сіро-синій та чорний кольори.

Волин. єпарх. відом.– 2011.– № 9–10 (82–83)