19 жовтня – апостола Фоми

Фома був родом із галілейського міста Пансади, займався рибальством. Почувши благовістя Ісуса Христа, усе залишив і пішов за Ним. Син Божий обрав Фому до числа дванадцятьох Своїх учнів.

Коли воскреслий Спаситель з’явився їм, зібраним у будинку при зачинених дверях, Фома засумнівався було в Його воскресінні, тож Христос дозволив йому вкласти руку в ребра Свої. «Не будь невіруючим, але віруючим», – сказав при цьому. «Фома, що був колись слабший за інших апостолів у вірі, – говорить святитель Йоан Златоуст, – зробився по благодаті Божій мужнішим, ревнішим і невтомнішим за всіх їх, так що обійшов зі своєю проповіддю майже всю землю, не побоявшись сповіщати Слово Боже...».

Після вознесіння Ісуса Христа на небо і зішестя Святого Духа апостоли кинули між собою жереб, куди кожному з них іти для проповідування Євангелія. Фомі випало іти в Індію. Дуже сумував через те, але йому з’явився у видінні Господь, зміцнюючи і наказуючи бути мужнім та не боятися, обіцяв Сам перебувати з ним.

Апостол Фома проповідував у Парфії, Мідії та Індії. Перекази зберегли розповідь про те, за яких обставин пішов св. Фома на справу Євангелія в Індію. Тамтешній цар побажав збудувати собі палац. Фома назвався архітектором і відправився на поклик царя. Після прибуття він почав ревно проповідувати віру Христову, багатьох охрестив, а золото, отримане на будівництво, роздавав нужденним. Він знав, що Бог допоможе йому навернути до істини царя, пам’ятав учення Христа про скарб на небі (Мф. 6:19–20).

І справді, все більше поширювалося слово Боже, але були й незадоволені. Вони і донесли цареві, що Фома, котрий назвався архітектором, і не починав споруджувати розкішного палацу, а проповідує «нового Бога», творить чудеса і роздає царське золото жебракам. Розгнівався цар і велів ув’язнити апостола. Тим часом улюблений брат царя сильно занедужав. Під час хвороби піднеслася душа в небесні оселі й, волею Господа, у видінні йому було показано хороми, приготовані для святих, і запропоновано вибрати одні з них. Коли ж він вибрав найкращі, то ангел Божий сказав йому: «Це житло ти не можеш зайняти, тому що Фома спорудив його на золото брата твого, і воно належить твоєму братові-царю».

Прийшовши до тями, хворий розповів про побачене. Зрозумів тоді цар сенс цього видіння, поспішив звільнити святого і просвітився від апостола світлом християнського вчення.

У той час, коли Фома пропо­ві­ду­вав Євангеліє в Індії, настав час кончини Божої Матері. Апостоли прибули в Гефсиманію, до одра Преблагословенної Діви. Апостол же Фома не встиг, прибув після поховання і сумував через те. Тоді, за спільною згодою апостолів, для Фоми відкрили гробницю Богородиці, щоб він, побачивши пречесне тіло, вклонився йому й утішився у своїй печалі. Але коли відкрили, то не знайшли тіла, а тільки плащаницю. Цей факт богослови сприймають по-різному: католики й деякі інші християни вважають, що Мати Божа з душею і тілом була взята на небо; частина ж православних гадають, що це не варто трактувати ніяк, а зберігати благоговійне мовчання.

Після цього Фома знову з’явився в Індії, проповідував Христа, навертаючи багатьох до віри знаменнями і чудесами. Прибувши в Меліапор, він просвітив там багатьох проповіддю Євангелія аж до мученицької кончини від рук язичників. У темниці зазнав знущань, пройшов через страшні тортури і, нарешті, пронизаний п’ятьма списами, відійшов до Господа.

Один християнин таємно взяв чесні мощі св. Фоми і відніс їх до Месопотамії, до міста Едесси. Там була побудована в ім’я його чудова церква, і віруючі з віддалених країн сходились туди й отримували зцілення. Частини мощей апостола є в Індії, Угорщині та на Афоні.

Волин. єпарх. відом.– 2014.– № 10 (119)