Ікона «Йоан Златоуст»

Цей образ, який датовано кінцем XVIII ст., походить із храму Апостола і євангеліста Луки с. Городно Любомльського деканату (9 лютого, 27 вересня, 26 листопада – дні пам’яті святителя). Матеріали і техніка: полотно, олія, живопис. Зберігається у фондах Музею волинської ікони.

Святитель Йоан Златоуст (бл. 350 – 407 рр.), архієпископ Константинопольський, – один з трьох вселенських святителів, разом із Василієм Великим та Григорієм Богословом. Блискучий проповідник, за винятковий дар богонатхненного слова отримав від пастви ім’я Златоуст. Учитель моральності, строгий викривач неправди у християнському суспільстві. Як істинний наступник апостолів кожне своє слово закарбував власним життям, сповненим справжнього мучеництва. Святитель Йоан залишив велику письмову спадщину: записи його численних повчань, тлумачень, бесід на Священне Писання, відредагований чин Літургії, молитви. Творіння Златоуста протягом століть були і залишаються улюбленим читанням віруючих людей.

Найдавніші зображення Йоана Златоуста перебувають у церкві Санта Марія Антиква в Римі (фрески сер. VII і сер. VIIІ ст.), монастирі Св. Катерини на Синаї (ікони VII-VIIІ ст.). Пошанування Йоана Златоуста приходить на Русь разом із хрещенням. Уже в мозаїках Софії Київської представлені зображення святого. Удавнину образ Йоана Златоуста писали на царських вратах, його ікона була обов’язковою в іконостасі. Пізніше з’являються ікони святителя з викладом його життя в окремих сценах. Образ Йоана Златоуста часто зображали і на виносних запрестольних хрестах, тому що саме за нього у Константинополі стали проводити перші хресні ходи.Традиційно з ІХ–Х ст. цього святого зображають як єпископа з Євангелієм у руці, людину середніх літ з темним волоссям і невеликою бородою. Але образ із Городна особливий.

Волинська ікона Йоана Златоуста належить до так званого типу ікони-портрета, який з’явився в середньовіччі та особливого розвитку набув у XVIII ст. В іконах-портретах святі постають з індивідуально-реалістичними рисами, що надає їм нового, дещо світського забарвлення. Вони виконані у вузькій овальній рамі. Особливий акцент художник робить на втілення характеру святителя.

В Йоана молоде обличчя з загостреним підборіддям, обрамлене хвилястим темним волоссям, з клиноподібною невеликою борідкою. Високе без зморщок чоло, легко підкреслене надбрівними дугами, прямий ніс, червоні маленькі вуста, рум’янець на щоках – це риси людини, сповненої сил та енергії. Проникливий погляд живих очей несе відчуття схованого в глибині полум’я – знаку духовної, інтелектуальної роботи святого. Замість традиційного Євангелія Йоан тримає в руці єпископський жезл як символ вірного служіння пастві й Господу. Його одежі прості: зелений з червоним виворотом сакос (верхнє архієрейське облачення), з коричневою тасьмою омофор. І тільки митра прикрашена перлинами й коштовним камінням як образ слави Небесного Царя, який являє людям архієрей під час Богослужіння. У колориті ікони переважають стримані відтінки медово-коричневих, зелених, землистих тонів. Коричневе тло створює контраст із постаттю святителя.

Зображення супроводжується пояснювальними написами, що органічно доповнюють зображальну частину не тільки змістовно, але й як важливий декоративний елемент.Зображення супроводжується пояснювальними написами, що органічно доповнюють зображальну частину не тільки змістовно, але й як важливий декоративний елемент.

Ікона Йоана Златоуста несе світло і тепло, символізуючи Божий захист, який дарується тим, хто віддано сповідує християнську віру.Ікона Йоана Златоуста несе світло і тепло, символізуючи Божий захист, який дарується тим, хто віддано сповідує християнську віру.

Волин. єпарх. відом.– 2012.– № 02 (87)