Волинська Епархія Православної Церкви України Офіційний сайт
Головна→ Статті→Чи облишити нам старий стиль?
Статті

Чи облишити нам старий стиль?

Віктор ГРЕБЕНЮК

Щороку під Різдво українці починають перейматися питанням: чому не всі християни святкують його в один день? А останніми роками, у зв’язку з «входженням до Європи», запитують: чи не можна і нам, як у Європі?

Календарні проблеми – одні з найскладніших цивілізаційних проблем, тож ми тут окреслимо лише найголовніше, проминаючи важливі деталі.

У 325 р. на Першому Вселенському соборі єдиної на той час Христової Церкви було вирішено використовувати в церковних справах календар, який використовувався у державі: так званий юліанський (його введено у вжиток Римської імперії з 45 р. до н. е. за указом Юлія Цезаря). Проте згодом стало видно недосконалість цього календаря, тож 1582 р. Папа Римський Григорій ХІІІ запровадив новий, названий григоріанським (новим стилем). У ХVI ст. різниця між ними була 10 днів, у ХХ–ХХІ ст. – 13.

Західний світ переходив на новий календар декілька віків, а деякі країни, бувало, навіть повертались назад на старий. Урешті-решт усі католицькі та протестантські держави стали новостильними, як і їхні Церкви.

Однак і григоріанський календар виявився недосконалим, тому на початку ХХ ст. сербський учений Міланович створив кращий, новоюліанський. Він повністю збігається з григоріанським до 2800 р., а далі стануть видні відмінності.

У 1923 р. новоюліанський стиль запроваджено в Греції, а оскільки Православна Церква там державна, то на цей стиль перейшла й Церква. Слідом за нею перейшли ті Церкви Середземномор’я, в яких греки становили більшість серед керівництва. Мало-помалу їхньому прикладові послідували й інші, але не всі. Причому новоюліанський календар стосується тільки нерухомих свят, цебто які завжди «в числі». А щодо Пасхи та прив’язаних до неї рухомих празників – у всіх Православних Церквах світу (крім Фінляндської) і надалі діє юліанський календар.

Отже, за новоюліанським стилем нині живуть такі автокефальні Православні Церкви: Вселенський Патріархат, Олександрійська (православні Африки), Антіохійська (православні Сирії та Лівану), Румунська, Болгарська, Кіпрська, Грецька, Албанська, Чеських земель і Словаччини.

За юліанським, старим стилем живуть: Російська, Українські (УПЦ КП, УАПЦ), Грузинська, Єрусалимська, Сербська, Македонська, Чорногорська. Що цікаво: Польська Автокефальна Православна Церква, яка складається з українців і білорусів, жила за новоюліанським стилем з 1924 р., а позаторік повернулась на старий стиль. Подібне сталося і в Македонському Православ’ї. Дискусії про таке ж повернення нині йдуть у Болгарській, Румунській та Грецькій Церквах. У 1923 р. під тиском більшовиків Патріарх Тихон видав указ про перехід Російської Православної Церкви на новоюліанум. Указ виконали тільки в Москві, а за три тижні внаслідок безлічі прохань з усієї Росії було вирішено «повсеместное и обязательное введение нового стиля в церковном употреблении временно отложить».

Зазначимо, що разом із православними, як правило, живуть за старим стилем і греко-католики тих країн (у нас – УГКЦ) та більшість протестантів.

Перехід на новоюліанум у багатьох Церквах призвів до розколів. У греків тепер є різні течії «старостильників» та «новостильники», причому одні з одними не спілкуються. (Частина грецьких старостильників, до речі, увійшла в Київський Патріархат). Румунська Старостильна Православна Церква налічує до трьох мільйонів вірних. Монастирі Афону, формально належачи до Вселенського Патріархату, всі – старостильні, їхнє несприйняття нового стилю різко негативне. У Болгарському Православ’ї новоюліанський календар було введено в 1968 р., а в 1990-му відкололися прибічники старого стилю. Двадцять літ такий розкол тривав у Фінляндському Православ’ї.

Є, щоправда, приклади мирного співіснування двох стилів в одній Помісній Церкві. Так, в Американській Православній Церкві на одній вулиці у Нью-Йорку чи Торонто можуть стояти храми, що живуть той за одним, а той за другим календарем. Так само у православних української діаспори, які належать до Вселенського Патріархату. Минають десятиліття за десятиліттями, змінюються покоління – а повного переходу так і не відбувається.

Окрім суто релігійного консерватизму тут відіграє роль і те, що старий стиль багато людей, зокрема українців, сприймають як частину традиційної культури свого народу. Тому й не бажають відмовлятися від нього, від візантійсько-ук­раїнського обряду, від кирилиці – в ім’я «європейського майбутнього». Цю точку зору теж варто брати до уваги.

Митрополит Луцький і Волинський Михаїл так висловився щодо цієї проблеми: «Для загального порядку, строго кажучи, усім потрібно святкувати в один день. Однак не те головне, коли святкувати, а з яким душевним настроєм, щоби вся родина пам’ятала цей день і благоговійно до нього ставилась».

Отже, як бачимо, питання доцільності переходу нашого Патріархату на новоюліанський календар тонке, складне і дискусійне.

Волин. єпарх. відом.– 2016.– № 12 (145)
23 грудня 2018 р.
Архів статей
Сайти нашої
епархії
Сайт нашої
Церкви
Наші
банери