Ікона «Різдво Христове»

Образ «Різдво Христове». Кінець XVII ст. Передано у Волинський краєзнавчий музей з Каменя-Каширського 1987 року. Матеріали: дерево, левкас (ґрунт із крейди і клею), темпера, позолота. Реставровано 2007 р. авторкою цієї публікації. Експонується в Музеї волинської ікони.

Сюжет ікони спирається на оповіді євангелістів. Хоча живопис зазнав великих втрат, твір заворожує виразністю і гармонією. Урочистість відчувається в постатях, кольорах, позолоті. У темній печері у драбинчастих яслах бачимо запеленане Немовля Ісуса. Поруч Марія вказує на Божого Сина. На Ній темно-вишневий мафорій (плащ) і голуба туніка, що символізують жертовну любов і божественну чистоту. На присутність Святого Духа вказує позолота німба і кайми на одязі Богородиці. Ідеальний образ Марії – це відгомін візантійських канонічних іконографічних традицій.

З уцілілих фрагментів проглядається постать Йосипа Обручника: німб, темна борода, посох, на який він опирається, приймаючи вітання пастухів і поклавши ліву руку на груди.

Справа добре збережено зображення пастуха у темно-коричневій свиті. Іконописець змалював чоловіка з народу. Одяг його відповідає місцевим традиціям. На ногах – постоли, через плече – торбина, на голові – висока вовняна шапка, яку за нашим звичаєм, вітаючись, знімають. Ліва рука спирається на пастушу палицю. За цим чабаном, очевидно, була постать іншого.

Зверху над основним дійством Різдва Христового розгорнулися відкриті Небеса. Зліва на білій хмарині зображено сцену з янголами Божими.

Образна система цієї волинської ікони поєднала могутній заряд візантійської духовності зі слов’янською поетикою та європейськими ренесансними віяннями. Ще на початку XVII століття волинський іконопис зберігав лінійно-площинну манеру зі своїм каліграфізмом і витонченістю. Але під впливом італійського ренесансного мистецтва в ньому появилось реалістичне осягнення навколишнього світу, яке впліталося у візантійські канонічні схеми.

Колірне рішення нашої ікони ґрунтується на візантійській естетичній думці, яка осуджувала строкатість, надаючи кольору виразного символічного характеру. Основними барвами вважались червона, синя і жовта. Від них можна утворити всі інші кольори. Так і на цій волинській іконі саме три барви складають її кольорову композицію. Тризвуччя червоного, голубого і золотого, підкреслене білим і чорним, створює настрій Божественної величі. Символізм, закладений у кольорах, відповідає змісту ікони: «Сьогодні Бог на землю прийшов...»

Волин. єпарх. відом.– 2011.– № 1 (74)