Великомученика Юрія Переможця (303). Мучениці цариці Олександри (303). Мучеників Анатолія і Протолеона (303)...
Ікона «Святий Стефан»
Святий Стефан. Перша половина XVIII ст. Дерево, левкас, олія, гравіювання, сріблення. Передано до Волинського краєзнавчого музею жителем м. Луцька у 1985 році. Реставровано 1993 року там же А. Квасюком. Зберігається в Музеї волинської ікони.
День святого Стефана православні християни відзначають на третій день Різдва Христового. Церква, прославляючи Стефана у богослужіннях, дає йому потрійний титул, називаючи апостолом, архідияконом і первомучеником.
Стефан був одним із сімдесяти апостолів. Ревністю в поширенні віри і здатністю творити чудеса – зцілення хворих – він повністю заслуговує на ймення апостола.
Сповнений віри і сили духу Стефан разом з іншими шістьма дияконами був обраний доставляти нужденним необхідний прожиток. Завдяки здібностям і мудрості поставлений першим із них, і тому іменувався архідияконом.
Оскаржений перед синедріоном фальшивими свідками, Стефан залишився непохитним у вірі, за що його вивели за Єрусалим у долину Кедрон і каменували. Обливаючись кров’ю, знемагаючи від болю, він, як і Христос, перед смертю молився за своїх ворогів: «Господи! Не вважай їм це за гріх!» (Діян. 7:60). Першим після Христового вознесіння Стефан віддав життя за Нього, звідси його титул первомученика.
Вшановувати Стефана почали найраніше з усіх мучеників. Його день відзначали на рівні з апостолами вже у IV ст. З цього часу на честь святого будують храми і пишуть його ікони. Традиційно Стефана зображують молодим, безбородим, із тонкими рисами лику, одягненим у дияконське вбрання – далматик, стихар і орар. На найдавніших зображеннях, таких як мозаїка з церкви Сан-Лоренцо-фуорі-ле-Мура у Римі (VI ст.), угодник подається у повний зріст, у дияконських облаченнях, із пальмовою гілкою мученика і Євангелієм у руках. Пізніше стали зображувати ще і з каменями (знаряддям смерті), іноді – з кадилом.
На волинській іконі святий Стефан представлений монументальною фігурою зі стриманим і світлим ликом. Іконописець зримо відтворює слова Писання, яке оповідає, що вирували пристрасті, кипіла лють навколо, але незворушно стояв серед убивчих зборів синедріону спокійний і лагідний Стефан, і обличчя його сяяло, як лик ангела, коли він доводив, що розіп’ятий Христос є істинний Месія, Якого передбачали пророки. Розуміння істини і тверду впевненість у своїй правоті виражає його лик, гідності й величі сповнена його постать, із честю приймає він смертний вирок, бо «…сповнений віри і сили » (Діян. 6:8). Він навіть іменем своїм (грецькою «стефанос» означає «вінок») вказує на те, що одержав вінець перемоги. Автор іменує ікону «Святий первомученик архідиякон Стефан», розміщуючи напис обабіч німба. Стефан тримає Євангеліє – символ послідовника вчення Христа, три камені – знаряддя його страти – і зелену пальмову гілку, яка символізує мучеництво і безсмертя серед святих.
Художник надає великого значення виразу обличчя і постави угодника. Це характерно для волинського малярства першої половини XVIII ст., яке деякою мірою зберігало сталі традиції, але вже орієнтувалося на західноєвропейське барокове мистецтво. Ця особливість простежується і в декоративних елементах – моделюванні драпірувань і оздоблень риз та орнаментації тла ікони. Святий Стефан одягнений у білий стихар, багато розшитий розкішним візерунком зі стилізованого цвіту граната. Цупкість дорогої парчевої тканини стихаря маляр передає декількома бганками з боків і на рукаві, моделюючи їх блакитними ламаними лініями. Тло ікони орнаментоване неглибоким гравійованим рослинним орнаментом, в основі якого – композиція з переплетеного, вигнутого листя. Стриманий, але ясний колорит, у якому переважає вохра, весь гармонійний лад ікони підкреслюють велич подвигу страстотериця, складають славу переможцеві, підсилюють урочистість його похвали.
Споглядаючи на образ, пам’ятаючи подвиг святого і вшановуючи його щирою молитвою, усвідомлюємо, що усі ми маємо обов’язок не тільки називатися християнами, а вірно і мужньо завжди визнавати свою віру словом, ділом і самим життям. І, як говорив у проповіді на празник Стефана Іоан Златоустий: «Хто б тепер не пішов у боротьбу за Христа, то у Стефані має учителя».
- Предметно-тематичні рубрики
- Адміністративно-територіальні
- Єпархія
- Капеланська служба єпархії
- Кафедральний собор Святої Трійці в Луцьку
- Деканат монастирів
- Горохівський деканат
- Камінь-Каширський деканат
- Ківерецький деканат
- Луцький міський деканат
- Луцький районний деканат
- Маневицький деканат
- Ратнівський деканат
- Рожищанський деканат
- Старовижівський деканат
- Цуманський деканат
- Шацький деканат
- Волинська православна богословська академія
- Персоналії
- Михаїл (Зінкевич), митрополит
- Філарет (Денисенко), почесний Патріарх
- Александрук Анатолій, протоієрей
- Андрухів Дмитро, протоієрей
- Антонюк Віталій, протоієрей
- Арсеній (Качан), ієромонах
- Близнюк Юрій, протоієрей
- Бодак Роман, протоієрей
- Бонис Іван, протоієрей
- Бучак Михайло, протоієрей
- Вакін Володимир, протоієрей
- Вронський Олександр, священик
- Гринів Богдан, протоієрей
- Гуреєв Іван, священик
- Димитрій (Франків), ієромонах
- Зеленко Іван, протоієрей
- Кованський Артем, священик
- Константин (Марченко), архімандрит
- Лазука Микола, протоієрей
- Ледвовк Сергій, протоієрей
- Лехкобит Віталій, протоієрей
- Лівончук Сергій, священик
- Макарій (Дядюсь), ієромонах
- Мельничук Михайло, протоієрей
- Мицько Володимир, протоієрей
- Мовчанюк Андрій, протоієрей
- Нестор (Олексюк), ієромонах
- Никодим (Смілий), ієромонах
- Пушко Віктор, протоієрей
- Савчук Микола, священик
- Святополк (Канюка), ігумен
- Семенюк Іван, протоієрей
- Собко Віталій, протоієрей
- Хромяк Андрій, священик
- Цап Микола, протоієрей
- Цилюрик Ігор, протоієрей
- Черенюк Ярослав, священик
- Шняк Василь, протоієрей
- Коць Микола, архідиякон
- Анастасія (Заруденець), ігуменя
- Марія (Ігнатенко), ігуменя
- Гребенюк Віктор
- Савчук Лариса