Волинська Епархія Української Православної Церкви
Київського Патріархату
офіційний сайт
Головна СтаттіІкона «Святий Стефан»
Статті

Ікона «Святий Стефан»

Ангеліна ВИГОДНІК, провідний науковий співробітник Музею волинської ікони Ікона «Святий Стефан»

Святий Стефан. Перша половина XVIII ст. Дерево, левкас, олія, гравіювання, сріблення. Передано до Волинського краєзнавчого музею жителем м. Луцька у 1985 році. Реставровано 1993 року там же А. Квасюком. Зберігається в Музеї волинської ікони.

День святого Стефана православні християни відзначають на третій день Різдва Христового. Церква, прославляючи Стефана у богослужіннях, дає йому потрійний титул, називаючи апостолом, архідияконом і первомучеником.

Стефан був одним із сімдесяти апостолів. Ревністю в поширенні віри і здатністю творити чудеса – зцілення хворих – він повністю заслуговує на ймення апостола.

Сповнений віри і сили духу Стефан разом з іншими шістьма дияконами був обраний доставляти нужденним необхідний прожиток. Завдяки здібностям і мудрості поставлений першим із них, і тому іменувався архідияконом.

Оскаржений перед синедріоном фальшивими свідками, Стефан залишився непохитним у вірі, за що його вивели за Єрусалим у долину Кедрон і каменували. Обливаючись кров’ю, знемагаючи від болю, він, як і Христос, перед смертю молився за своїх ворогів: «Господи! Не вважай їм це за гріх!» (Діян. 7:60). Першим після Христового вознесіння Стефан віддав життя за Нього, звідси його титул первомученика.

Вшановувати Стефана почали найраніше з усіх мучеників. Його день відзначали на рівні з апостолами вже у IV ст. З цього часу на честь святого будують храми і пишуть його ікони. Традиційно Стефана зображують молодим, безбородим, із тонкими рисами лику, одягненим у дияконське вбрання – далматик, стихар і орар. На найдавніших зображеннях, таких як мозаїка з церкви Сан-Лоренцо-фуорі-ле-Мура у Римі (VI ст.), угодник подається у повний зріст, у дияконських облаченнях, із пальмовою гілкою мученика і Євангелієм у руках. Пізніше стали зображувати ще і з каменями (знаряддям смерті), іноді – з кадилом.

На волинській іконі святий Стефан представлений монументальною фігурою зі стриманим і світлим ликом. Іконописець зримо відтворює слова Писання, яке оповідає, що вирували пристрасті, кипіла лють навколо, але незворушно стояв серед убивчих зборів синедріону спокійний і лагідний Стефан, і обличчя його сяяло, як лик ангела, коли він доводив, що розіп’ятий Христос є істинний Месія, Якого передбачали пророки. Розуміння істини і тверду впевненість у своїй правоті виражає його лик, гідності й величі сповнена його постать, із честю приймає він смертний вирок, бо «…сповнений віри і сили » (Діян. 6:8). Він навіть іменем своїм (грецькою «стефанос» означає «вінок») вказує на те, що одержав вінець перемоги. Автор іменує ікону «Святий первомученик архідиякон Стефан», розміщуючи напис обабіч німба. Стефан тримає Євангеліє – символ послідовника вчення Христа, три камені – знаряддя його страти – і зелену пальмову гілку, яка символізує мучеництво і безсмертя серед святих.

Художник надає великого значення виразу обличчя і постави угодника. Це характерно для волинського малярства першої половини XVIII ст., яке деякою мірою зберігало сталі традиції, але вже орієнтувалося на західноєвропейське барокове мистецтво. Ця особливість простежується і в декоративних елементах – моделюванні драпірувань і оздоблень риз та орнаментації тла ікони. Святий Стефан одягнений у білий стихар, багато розшитий розкішним візерунком зі стилізованого цвіту граната. Цупкість дорогої парчевої тканини стихаря маляр передає декількома бганками з боків і на рукаві, моделюючи їх блакитними ламаними лініями. Тло ікони орнаментоване неглибоким гравійованим рослинним орнаментом, в основі якого – композиція з переплетеного, вигнутого листя. Стриманий, але ясний колорит, у якому переважає вохра, весь гармонійний лад ікони підкреслюють велич подвигу страстотериця, складають славу переможцеві, підсилюють урочистість його похвали.

Споглядаючи на образ, пам’ятаючи подвиг святого і вшановуючи його щирою молитвою, усвідомлюємо, що усі ми маємо обов’язок не тільки називатися християнами, а вірно і мужньо завжди визнавати свою віру словом, ділом і самим життям. І, як говорив у проповіді на празник Стефана Іоан Златоустий: «Хто б тепер не пішов у боротьбу за Христа, то у Стефані має учителя».

Волин. єпарх. відом. – 2013. – № 1 (98)

9 січня 2018 р.
Архів статей
Сайти нашої
епархії
Сайт нашої
Церкви
Наші
банери