Дарування знамення веселки

«І сказав [Господь] Бог: ось знамення завіту, який Я укладаю між Мною і між вами і між усякою душею живою, що з вами, в роди назавжди: Я покладаю веселку Мою у хмарі, щоб вона була знаменням [вічного] завіту між Мною і між землею. І буде, коли Я наведу хмару на землю, то з’явиться веселка [Моя] у хмарі; і Я згадаю завіт Мій, що між Мною і між вами і між усякою душею живою в усякій плоті; і не буде більше вода потопом на знищення всякої плоті. І буде веселка [Моя] у хмарі, і Я побачу її, і згадаю завіт вічний між Богом [і між землею] і між усякою душею живою в усякій плоті, що на землі. І сказав Бог Ною: ось знамення завіту, який Я уклав між Мною й між усякою плоттю, що на землі» (Бут. 9:12–17).

«І сказав [Господь] Бог: ось знамення завіту, який Я укладаю між Мною і між вами і між усякою душею живою, що з вами, в роди назавжди: Я покладаю веселку Мою у хмарі, щоб вона була знаменням [вічного] завіту між Мною і між землею».

Як зовнішній, видимий знак, що засвідчує неповторюваність світового потопу, Бог вказав людині на райдугу, відоме атмосферне явище, що полягає в заломленні й розкладанні світлового сонячного променя у прозорому середовищі – воді. Щодо значення цього знамення, то думки екзегетів розходяться: одні думають, що веселка з цього моменту з’являється вперше, а раніше її не існувало, бо не було дощу і земля зрошувалася тільки туманом та росою, як це можна припускати на підставі 6 ст. 2 гл. Інші більш обґрунтовано допускають, що райдуга існувала і раніше; але вона була просто небесним феноменом, тепер же їй надається особлива символічна дія. І та обставина, що обрано саме веселку, має повне виправдання: видиме нами заломлення сонячних променів можливе лише за тієї умови, що хмари не повністю покривали небо, а залишали просвіт для сонця, і дощ не був суцільною водяною масою, який може загрожувати потопом. Природознавці й тепер спостерігають, що веселки не буває при тропічних зливах. Звідси її поява – природний доказ того, що дощ не має загрозливого характеру і не схожий на повінь перед потопом (7:11). Цьому явищу Бог і благоволив надати особливе символічне значення, обравши його знаменням Свого союзу з Ноєм. Аналогічні приклади становлять, напр., повзання змія на череві, що стало символом приниження, або занурення у воду при таїнстві Хрещення, яке стало символом входження у Церкву Христову.

У Священному Писанні ми зустрічаємося і з іншими виразами символічного значення веселки: вона служить одним з атрибутів Божественного суду над світом разом із блискавкою (Пс. 17:14) або ж є знаменням Божої величі і слави (Єз. 1:27–28; Сир. 43:12–13; Апок. 4:3; 10:1). Ідея про особливе таємниче знамення веселки, мабуть, знайшла відгомін і в міфах язичницької давнини, де райдуга найчастіше зображалася у вигляді лагідної посланниці небес, що несе на землю радість, мир і благовоління богів.

«І буде, коли Я наведу хмару на землю, то з’явиться веселка [Моя] у хмарі..»

Дієслово «наводити» в біблійній мові вживається головним чином для вираження поняття будь-якої небезпеки, що насувається (Бут. 6:17). Таким чином, у момент найбільшого очікування небезпеки Господь обіцяє посилати веселку як символ помилування і позбавлення від небесної кари.

«І буде, коли Я наведу хмару на землю, то з’явиться веселка [Моя] у хмарі; і Я згадаю завіт Мій, що між Мною і між вами і між усякою душею живою в усякій плоті; і не буде більше вода потопом на знищення всякої плоті». Це не більше ніж антропоморфічне зображення ідеї Божественного промислу про людей, яке згадується щоразу, коли їм загрожує якась прихована небезпека. Це загальне промислительне відношення Бога до людей не виключає й окремих спеціальних дій Божественного промислу, що випливає з факту укладеного між Богом і Ноєм завіту.

«І сказав Бог Ною: ось знамення завіту, який Я уклав між Мною й між усякою плоттю, що на землі». Це – заключні слова до всієї досить великої промови про завіт і його значення.

Не розумієте деяких місць у Святому Письмі? Бажаєте ґрунтовних пояснень окремих цитат із Біблії?
Звертайтесь до редакції: 43025 Луцьк, Градний узвіз, 1; (0332) 72-21-82; [email protected]

Волин. єпарх. відом.– 2017.– № 03 (148)