Волинська Епархія Православної Церкви України Офіційний сайт
Головна СтаттіБогородчанський іконостас
Статті

Богородчанський іконостас

Лариса ОБУХОВИЧ, художник-реставратор Музею волинської ікони

…Коли б така старовина знаходилася у Франції, то там кожна дитина знала би про таку дорогоцінну пам’ятку, а весь освічений народ складав би свою лепту на утримання такої дорогоцінної пам’ятки.

Французький журналіст Тіссо,
який у 1880
р. побачив іконостас у Богородчанах

Твором національної єдності й духовної величі називають прославлений іконостас церкви Воздвиження чесного хреста із монастиря Скит Манявський (Івано-Франківська єпархія). Він став відомим під назвою Богородчанський за місцем віднайдення – у селі Богородчани, куди його перевезли у 1785 році після знищення Скиту. Іконостас привернув увагу дослідників у 1888 році внаслідок роботи польського наукового співтовариства, зокрема мистецтвознавця В. Дзєдушицького.

Творцем іконостаса був наш земляк ієромонах Білостоцького монастиря іконописець Іов (Кон­дзе­ле­вич). Йому допомагала група майстрів суміжних спеціальностей: сницарів, левкасників, золотарів. Серед них були й учні іконописця, яким керівник доручав певну, відповідно до їх рівня, роботу.

Замовлення на іконостас для монастирської Воздвиженської церкви у Скиті Манявському узгоджувалося з Києво-Печерською лаврою, з якою були найтісніші стосунки. Хоча скитські монахи-аскети не займалися наукою, вихованням дітей, а лише проводили час у молитві та постах, усе ж вони мали вплив на суспільність і відіграли визначну роль в історії Вітчизни. Серед загального запустіння і морального занепаду в XVII ст. українському народу «явились залізні полки лицарів духу», які були прикладом вищого ідеалу життя, будили почуття жертовності та відданості православній вірі. Скит Манявський був взірцем і живою школою, в якій наша суспільність училася гартувати свою волю і жертвувати життям в ім’я свого народу. Захоплюючись твердим як сталь характером козаків, не забуваймо живого прикладу – самозреченої праці скитських монахів.

Укінці XVII – на початку XVIII ст. Скит Манявський залишився форпостом Православ’я на тлі загального переходу українських єпархій в унію. Тісні зв’язки Скиту з Білостоцьким монастирем стали ще одним фактором запрошення саме Іова (Кондзелевича), найкращого на той час майстра, створити іконостас. Творчість і громадська діяльність іконописця спрямовувалася на утвердження нашої віри. Застосовуючи новітні досягнення західноєвропейського малярства, він спрямовував їх на піднесення загальнохристиянських істин, виплеканих візантійською культурою. В той же час його твори самобутні, збагачені давніми волинськими традиціями. Вони виявляють патріотичне сумління іконописця та ідею єднання всіх українських земель довкола політичного і культурного центру – Києва. Відвідання нашої столиці допомогло Кондзелевичу осягнути високі завдання гетьманської політики Івана Мазепи. Тільки так можна пояснити велично-героїчний злет його творчості у цьому шедеврі – Богородчанському іконостасі.

Він створювався протягом семи років (1698–1705), про що свідчать написи на двох іконах. На образі «Вознесіння Христове» (він завершує іконостас, напевно був і останнім) автор залишив такий напис: «Недостойний Ієромонах Йов Кондзелевич законник святого общежительного монастиря Білостоцького рукою власною сділа».

Монументальний сакральний твір великого розміру (13×11 м) складається з п’яти рядів: цокольний, намісний, празниковий, апостольський та пророчий і завершення. Іконостас містить велику кількість зображень різного розміру – від мініатюр до завбільшки понад два метри. В основу конструкції закладено надзвичайно чітку систему вертикалей та горизонталей. Рівновагу зумовлено симетрією і підпорядкуванням менших величин більшим за правилом золотого перетину. У дусі часу іконостас має ознаки перехідного стилю від ренесансу до бароко. Бароковими мотивами є декоративні обрамлення: пишні картуші, волюти, розірвані фронтони, трилисті прорізи арок по центру. Бароковий вигляд мають глибоко профільовані рами, карнизи і колонки.

Головна суть іконних зображень – утвердження земних діянь, сповнених душевної пристрасті, сили волі та мужності переконань, незганьбленої чистоти помислів і високих поривань та стоїчної моралі. Значною мірою цю програму розкривають образи намісного ряду. Образ «Спас» несе заряд внутрішньої динамічної дії, набравши переконливої реальної повноти. Монументалізована постать Ісуса наповнена героїчним тонусом. В образі Богородиці бачимо страждання матері, возведене в ступінь високого, – таким чином митець утверджує велич стражденної людини.

В іконостасі створено не відомі раніше в українському мистецтві зображення «Христос і Никодим», «Спокушення в пустелі», «Апостоли біля гробу Діви Марії», «Благовіст Богородиці про час Її смерті». До іконостаса введено тему неділь-п’ятдесятниць, поширену тільки в Галичині.

Богородчанський іконостас після його виявлення неодноразово намагалися піддати реставрації. Та величезний фронт робіт, недостатня кількість майстрів, а за радянського режиму несприятливість загальної атмосфери не давали надії на відновлення. І ця ідея відкладалася на примарне майбутнє. Нині, завдяки титанічній праці спеціалістів Львівської філії Національного науково-дослідного реставраційного центру України ми можемо полюбуватися відновленим шедевром у стінах Національного музею у Львові.

Волин. єпарх. відом.– 2017.– № 03 (148)

24 березня 2017 р.
Архів статей
Сайти нашої
епархії
Сайт нашої
Церкви
Наші
банери