Шлюб – запорука щастя

Як часто ми говоримо про сім’ю, про виховання дітей, і разом із тим у нас не зменшується ні кількість розлучень, ні кількість покинутих дітей… Можливо, й не личить мені, молодій, давати якісь поради тим, хто давно перебуває в шлюбі або через певні обставини не має сім’ї. Зараз мова не про те. Молоді люди, одружуючись, ні в якому разі не думають, що їх сімейне життя може бути короткочасним. Вони окрилені, піднесені, сповнені любові й поспішають якнайшвидше бути разом зі своєю половинкою. І за це їх не можна осуджувати. Кожен із нас, хоч би раз у житті, перебував у подібній ейфорії. І хоча потім може прийти й розчарування, але той стан переживає кожна молода пара.

Старші завжди намагаються захистити своїх дітей від необдуманих вчинків, згадуючи себе, хочуть, щоби їх діти не обпеклися, дивлячись на світ крізь «рожеві окуляри». Але саме через ці випробування приходить і життєва мудрість, і те, що ми краще починаємо бачити людей та їх учинки.

Але шлюб – велике таїнство, поєднання двох людей тими невидимими узами, коли двоє стають одним цілим для продовження роду людського: «І благословив їх Бог, і сказав їм Бог: плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте землю…» (Бут. 1:28).

Радість спілкування, взаєморозуміння, взає­модопомога – чи ж не є ці почуття частиною більшого й усеобіймаючого: Любові? Ні брат із сестрою, ні двоє друзів не мають такого єднання, як чоловік і жінка. «Але для чоловіка не знайшося помічника, подібного до нього. І навів Господь Бог, на чоловіка міцний сон; і, коли він заснув, узяв одне з ребер його, і закрив те місце плоттю. І створив Господь Бог з ребра, яке взяв у чоловіка, жінку, і привів її до чоловіка» (Бут. 2:20–22).

Відомий біблеїст Д. Щедровицький пише з цього приводу: «…Давньоєврейське слово <цела> означає, однак, не тільки “ребро” а й “сторона”, “грань”. Отже, жінку створено з якоїсь “сторони”, “грані” Адама, що знайшла в ній найбільш повне вираження. Дійсно, жінка емоційніша, вона втілює в собі чуттєву, “душевну” сторону сприйняття».

І це все було здійснено заради того, щоб дати людям щастя, радість і задоволення. Як радісно й емоційно вітає Адам дану Богом подругу: «І сказав чоловік: ось, це кістка від кісток моїх, і плоть плоті моєї; вона буде зватися жінкою, бо взята вона від чоловіка [свого]» (Бут. 2:23).

Найперше сім’я повинна витримувати ту буденність, через яку нерідко молоді люди розлучаються. Це коли вони до весілля навіть не здогадувалися, що інший має такі недоліки, через які, здається, переступити неможливо. Тут виховується терпіння, коли одне одному вибачають, заплющують очі на деякі речі.

Шлюб – то велика школа виховання, де приборкуються невидимі пристрасті, де подружня зрада неприпустима. Чомусь не розуміє молодь важливості сімейного життя, ніби роздаючи себе всім маленькими частинами. Виховуючись у сім’ях, ми змалечку бачимо люблячих тата і маму, виховуючи і своїх дітей таким чином. Хіба не пам’ятаємо з дитинства, як боляче було дивитися на мамині сльози чи сварки між батьками? Хочемо, щоби наші діти найменше відчували той біль. Але звідки беруться бездушні й нерозсудливі, які руйнують сім’ї, які викидають дітей, які топчуть подружню вірність і любов?

Будуючи міцну сім’ю, ми будуємо міцну державу, виховуючи гідних і розумних послідовників. І пам’ятаймо день нашого шлюбу, тоді, коли утворилася нова сім’я. Виховуючи своїх дітей, ми ніби кожен день приносимо себе в жертву, не досипаємо ночами, коли дітки хворіють, батьки чекають до ранку, коли діти на дискотеках чи гуляють під зоряним небом. Усе повторюється, усе йде своєю чергою. І не нав’язуймо своє бачення світу, кожна особистість нехай проживе своє життя, як належить. А люблячі батьки просто вчасно допоможуть і підкажуть.

Бо кожна сім’я має свої переконання, свої принципи, з якими хоч-не-хоч, а доводиться миритися. Просто намагаймося не руйнувати, а берегти те, що вже скріплене і називається подружжям. І як приємно спостерігати з роками, що укріплюються не тільки сім’ї, а й цілі родини, про що останнім часом ми вже потрохи забуваємо.

Сутність шлюбу в тому, щоб приносити радість. Передбачається, що подружнє життя – життя найщасливіше, повне, чисте й багате. Це установлення Господа про досконалість. Він був частиною задуму Божого, коли Той створював людину. Це найтісніший і найсвятіший зв’язок на землі, і шлюб має бути скріплений церковним таїнством Вінчання.

Волин. єпарх. відом.– 2017.– № 03 (148)