Волинська Епархія Православної Церкви України Офіційний сайт
Головна СтаттіІкона «Христос Боремельський»
Статті

Ікона «Христос Боремельський»

Ангеліна ВИГОДНІК, провідний науковий співробітник Музею волинської ікони Ікона «Христос Боремельський» зі Свято-Троїцького кафедрального собору м. Луцька

«Христос Боремельський». XVIII ст. Дерево, полотно, олія, золочення. Походить зі Свято-Троїцького кафедрального собору м. Луцька. Зберігається у фондах Музею волинської ікони.

Поряд із традиційним «Несенням хреста» у храмах нашого краю трапляються ікони, основа сюжету яких – євангельська оповідь про хресний шлях Ісуса Христа на Голгофу, але з деталями, що наповнюють сюжет новим символічним змістом. Такі лики називають «Христос Боремельський».

Назва цього цікавого іконописного сюжету пов’язана з містечком Боремель (тепер Млинівського району Рівненської області). І досі побутує переказ: одного разу князеві Чацькому приснився сон, у якому він побачив ікону Спасителя, Який ішов серед тридцяти трьох хрестів, ступаючи по хресту, і ніс на плечах Свій хрест. Князь був вражений тим, що йому наснилося, тому замовив маляреві бачений уві сні образ, який згодом стає чудотворним.

Але це лише легенда. Дещо по-іншому висвітлює цю історію видатний краєзнавець і церковний діяч Волині ХІХ ст. Микола Теодорович у дослідженні «Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии».

Він згадує, що неподалік від палацу князів Чацьких – власників Боремля – знаходилась православна замкова церква Святої Трійці. Вона існувала ще в XVI ст. У ній славилася чудами ікона із зображенням Ісуса Христа, Який несе хрест на тлі 33-х хрестів. На той час існувало твердження, що ікона походить із Боремельського православного монастиря, який був ущент розорений татарами, і вцілів лише цей чудотворний образ. Православну Троїцьку церкву Чацькі-католики зруйнували, ікону ж було перенесено у церкву на околиці Боремля. Але в 1773 році лик чудесним способом знову явився на місці зруйнованого храму. Зворушений чудом, князь ставить на місці з’явлення ікони на кам’яному постаменті скульптуру Спасителя (її можна побачити у Боремлі й сьогодні), а чудотворний образ велить розмістити у місцевому костелі. Пізніше, у 1786 році, його перенесли до Свято-Троїцької церкви, яку відбудували на пожертви паломників.

Чутки про «боремельське чудо» швидко розходились поміж людей і почали збирати велику кількість прочан, які приходили просити милості Божої перед образом. Згодом ікона дістала назву «Ісус Христос Боремельський». У хатах Боремля й околиць часто можна було зустріти її паперові гравюри. Вони друкувалися в Почаївській лаврі. Титул із сюжетом «Христа Боремельського» використовувався нею для оздоблення книг. Сюжет почали застосовувати і в карбуванні – на окладах Євангелій. Із чудотворного образа «Христос Боремельський» створювалися копії (списки) для волинських парафіяльних церков. Їх можна і сьогодні побачити у храмах Луцького та Горохівського благочинь, на Козацьких могилах у Пляшевій, у Дубні, Кременці, на Тернопіллі, у самому Боремлі.

Один із таких списків під назвою «Несення хреста» поповнив фонди Волинського крає­знавчого музею ще у 1988 році. На потемнілому від часу тлі ледь проглядалася велика кількість хрестів. На передньому плані виднілася темна постать Спасителя, голова Якого була увінчана металевою карбованою короною з хрестом (XIX ст.). Внизу читаємо: «Сия икона написана в 1776 году и отновлена в 1886 году при священ. о. Петре Огибовском». На звороті – ще один напис: «Сию икону становил ико Иван Демъянов Маркевич» (іконописець, який працював на Волині у 80-х рр. ХІХ ст.). Весною цього року образ відреставрувала художник-реставратор Волинського краєзнавчого музею Лариса Обухович. Вона зняла шар потемнілої згрибленої оліфи та пізній запис XIX ст., у результаті чого відкрився живопис волинського іконописця XVIІІ ст. Йому притаманні відчуття кольору, плавність і м’якість ліній, певний психологізм.

Центр композиції займає одинока постать Христа, Який несе на Голгофу Свій хрест. Руками Він притримує поперечину, під безмірною вагою зігнувся і припав на коліно. Чоло зранене терновим вінцем, смиренний і страдницький лик укритий потом, сльозами і кривавими патьоками. Босими ногами Спаситель ступає по хресту, що являє Його хресну дорогу, призначення. Христос іде серед маси дерев’яних хрестів, що перехрещують один одного.

За сюжетом їх мало б бути тридцять три – кількість, яка вказує на вік Ісуса Христа. Однак марно рахувати їх у хаотичному нагромадженні: вони закрили землю, небо, весь простір, нагнітаючи тривогу, створюючи загальний настрій трагічності й невідворотності. І лише яскраво-червоний хітон Спасителя, відтінений м’якими бганками темно-синього гіматію, та золото німба, виконаного асистом, уселяє надію на спасіння, нагадує, що жертва Христа недаремна, що слідом за смертю настане воскресіння.

Волин. єпарх. відом.– 2014.– № 4 (113)

30 квітня 2021 р.
Архів статей
Сайти нашої
епархії
Сайт нашої
Церкви
Наші
банери