Іов (Кондзелевич). «Богородиця з Антонієм і Феодосієм Печерськими / Всі святі». Початок XVIII ст. Полотно, олія. Походить зі Свято-Михайлівської церкви с. Великий Окорськ Локачинського благочиння. Зберігається в Музеї волинської ікони.
У 1986 р. державна влада передала до фондів Волинського краєзнавчого музею ікони та скульптуру, привезені в селище Локачі після закриття Великоокорського храму. Серед пам’яток була «Богородиця з Антонієм і Феодосієм Печерськими» із написом про поновлення образа у 1856 р.
Стан пам’ятки на той час зафіксовано як аварійний: забруднення, механічні пошкодження, хвилеподібні деформації полотна, наклеєного на дошку. Ікону передали на реставрацію до Києва в Академію образотворчого мистецтва і архітектури. Коли ікону зняли з дошки, виявилося, що на звороті полотна є ще одне зображення, сюжет якого був визначений як «Усі святі». Після хіміко-технологічних та стилістичних досліджень спеціалісти академії дійшли до висновку, що майстерність виконання образа вказує на Іова (Кондзелевича). Таким чином, спадщина майстра поповнилася ще одним унікальним твором. Подальші дослідження показали, що, ймовірно, двосторонній образ писався як хоругва для Загорівського монастиря під час роботи там Кондзелевича у 1722 р. Майстер очолив артіль іконописців та різьбярів, що виготовляли і розписували іконостас монастирської церкви Різдва Пресвятої Богородиці. Як правило, іконописці творили для храмів і хоругви, органічно пов’язані з мистецьким вирішенням інтер’єру.
У створенні образа «Богородиця з Антонієм і Феодосієм Печерськими / Всі святі» Іов (Кондзелевич) звертається до сюжетів, джерелом яких є Одкровення Іоана Богослова. Зображення Собору всіх святих відповідає текстові Апокаліпсиса, де автор бачить навколо престолу тисячі тисяч ангелів, тварин, старців, людей з усіх племен і народів, що славлять Господа (Откр. 5, 11–13; 7, 9–13). На іконі композиційним центром є фігура Ісуса, Який сидить на купчастих сіро-білих хмарах у променистому сяйві, що ілюструє слова Христа: «Я – Світло для світу; хто піде вслід за Мною, той не ходитиме в темряві, а матиме світло життя» (Ін. 8:12). Червоний плащ-гіматій важкими бганками спадає з лівого плеча Спасителя. Правою рукою Ісус благословляє, лівою – підтримує великий чотириконечний хрест із титлом. Угорі у хмарах зображено Бога-Отця в оточенні херувимів, нижче – Дух Святий у вигляді голуба. Обабіч Христа – пророки, святителі, мученики, апостоли, серед яких можна визначити отців Церкви: Василія Великого, Григорія Богослова, Іоана Златоуста, а також Іоана Хрестителя з хрестом у руці та Мойсея зі скрижалями Заповіту. Серед мучеників виділяється постать св. Варвари з чашею. Над кожною групою персонажів намальовано стрічки з написами. Тільки над пророками прочитується «Св. Пророки», інші написи через втрати не прочитуються. У нижній частині образа серед тих, що у Хрещенні отримали нове життя, можна означити апостола Іоана з чашею та апостола Петра з ключем. Інших персонажів на передньому плані неможливо визначити через втрати живопису.
На другому боці зображено Богородицю з Антонієм та Феодосієм Печерськими. Ікона за композицією не має аналогів серед тогочасних українських творів. Іов (Кондзелевич) одходить від традиційної композиції – пише Богородицю не на троні, а в образі Жони з Одкровення (Откр. 12, 1:5). За Апокаліпсисом, Марія зображена у сонячному сяйві. Вона стоїть на півмісяці, Її голова увінчана короною та дванадцятьма зірками. Богоматір тримає на лівій руці Ісуса Христа, Який правою рукою благословляє, у лівій руці, що лежить на коліні, тримає сувій. Постаті Божої Матері та Ісуса з обох боків оточують херувими у хмарах. Сонячні промені символізує світло Христа – «сонця правди», місяць – таїнство Хрещення (прийнявши віру через купіль, людина очищається і звільняється від тління); вінець із зірок – дванадцять апостолів, їхні настанови та чесноти. Діва одягнена у синій хітон і червоний мафорій із зеленим виворотом. На Немовляті – біла сорочка та вохристий гіматій. Òбрази Богоматері та Ісуса Христа сповнені величі та спокою, наділені особливою ніжністю та миловидністю. Нижче, обабіч Марії, стоять зі схиленими непокритими головами темноволосий Феодосій (справа) і сивий Антоній (зліва). Вони зображені у коричневих мантіях, скріплених на грудях, і парамандах поверх ряс. Преподобні тримають у руках довгі розгорнуті сувої з текстами: «Господи, нехай буде на місці цьому благословення Святої Афонскої Гори» (Антоній) і «Господи, в ім’я Пресвятої Матері Твоєї взграджен буде дім сей» (Феодосій).
Іов (Кондзелевич) надає ликам Богородиці та Ісуса світлоносності й довершеної краси, утверджуючи ідеальні уявлення, за якими зовнішня витонченість і краса, багатство орнаментики одеж є видимим знаком невидимого Божественного світу.
Майстер використовує для створення композицій західноєвропейські взірці, які у його творчості набувають специфічних рис, характерних українському релігійному малярству. Тому зображення Богородиці, де Вона прославляється як Цариця неба, автор доповнює постатями Антонія і Феодосія – засновників чернецтва на Русі-Україні.
Обрати для іконографічної програми хоругви таку складну композицію – «Всі святі» – міг дозволити собі тільки професіонал, людина, яка глибоко розуміла символізм християнського вчення та намагалася донести його віруючим. На жаль, не можна говорити про первісні розміри досліджуваного образа, тому що він обрізаний по периметру.
Образ «Богородиця з Антонієм і Феодосієм Печерськими / Всі святі» є другою, що дійшла до нашого часу, пам’яткою роботи Іова (Кондзелевича), написаною в техніці олійного живопису. Донедавна єдиною відомою роботою майстра на полотні була підписана ним ікона «Розп’яття» 1737 р. для Преображенської церкви Черчицького монастиря (колишнє с. Черчиці Луцького повіту, тепер у межах Луцька).
