Волинська Епархія Української Православної Церкви
Київського Патріархату
офіційний сайт
Головна СтаттіІкони Божої Матері «Нерушима Стіна»
Статті

Ікони Божої Матері «Нерушима Стіна»

Віктор ГРЕБЕНЮК Ікона Божої Матері «Нерушима Стіна»

Кожен народ має свій головний храм, що багато промовляє і до його релігійних, і до національних почуттів, часто будучи й видатним творінням світового мистецтва. Для православних християн України такою святинею є київський собор Софії – Премудрості Божої (від грецького «софіа» –мудрість). Його за наказом благовірного князя Ярослава Мудрого зведено в першій половині ХІ ст. на місці останньої битви русичів із печенігами – народом, що раз-по-раз нападав на Русь. Будучи споруджений на зразок головного храму Царгорода – столиці Візантійської імперії – з такою ж назвою, київський собор на довгі часи став осередком і духовності, і державної влади Русі-України. Тут була резиденція митрополита, правились найвеличніші служби; тут возводили на великокняжий престол, приймали іноземних послів; тут була перша у нашій Вітчизні бібліотека.

Протягом століть Софійський собор багато страждав разом із народом: його руйнували, грабували, а більшовики хотіли було підкласти вибухівку. Але через усі спустошення і перебудови незмінною залишилась одна вівтарна частина із велетенською – і талантом, і розмірами – мозаїчною іконою Божої Матері. Її освячено 1049 року, тобто 960 літ тому. Діву Марію, а в Її особі всю Церкву, ще в старозавітних пророцтвах порівнювали з міцним муром. А в Акафісті Пресвятій Богородиці (VIІ ст.) про Неї сказано: «Радуйся, Стовпе непохитний Церкви Христової; радуйся, держави Нерушима Стіно». Оскільки ж у Софійському храмі Києва збереглася незмінною саме стіна з образом Непорочної, то його стали називати «Нерушимою Стіною» і в цьому розумінні.

Наш народ завжди усвідомлював Християнську Церкву як свій найважливіший бастіон, що часто вособлювався в Божій Матері. А з ХVII ст., із часів Визвольної війни під проводом Б. Хмельницького, фіксується і таке народне повір’я: доки стоїть у Софії Київській Богородиця-Оранта (тобто Молільниця), доти стоятиме й Київ. Отже, стоятиме і вся Україна.

Віками шанували Оранту як Молитовницю за землю Руську, Нерушиму Стіну її головної твердині – Києва. Нині вшанування Діви Марії перед цим образом хоч і є окремо зазначеним у церковному календарі (збігається з перехідним святом Днем усіх святих), проте дуже потьмяніло. Але «Нерушима Стіна» має стати для побожного українського народу такою ж святинею-символом, як Ченстоховська (Белзька) ікона – для поляків, Казанська – для росіян. Наприклад, День Казанської ікони Богородиці є з 2005 року державним святом Росії – Днем народної єдності. Чи ж київська Оранта не достойна такої честі у нас?

Волин. єпарх. відом.– 2009.– № 5 (54)

11 червня 2017 р.
Архів статей
Сайти нашої
епархії
Сайт нашої
Церкви
Наші
банери