Ікони Божої Матері «Нерушима Стіна»

Кожен народ має свій головний храм, що багато промовляє і до його релігійних, і до національних почуттів, часто будучи й видатним творінням світового мистецтва. Для православних християн України такою святинею є київський собор Софії – Премудрості Божої (від грецького «софіа» –мудрість). Його за наказом благовірного князя Ярослава Мудрого зведено в першій половині ХІ ст. на місці останньої битви русичів із печенігами – народом, що раз-по-раз нападав на Русь. Будучи споруджений на зразок головного храму Царгорода – столиці Візантійської імперії – з такою ж назвою, київський собор на довгі часи став осередком і духовності, і державної влади Русі-України. Тут була резиденція митрополита, правились найвеличніші служби; тут возводили на великокняжий престол, приймали іноземних послів; тут була перша у нашій Вітчизні бібліотека.

Протягом століть Софійський собор багато страждав разом із народом: його руйнували, грабували, а більшовики хотіли було підкласти вибухівку. Але через усі спустошення і перебудови незмінною залишилась одна вівтарна частина із велетенською – і талантом, і розмірами – мозаїчною іконою Божої Матері. Її освячено 1049 року, тобто 960 літ тому. Діву Марію, а в Її особі всю Церкву, ще в старозавітних пророцтвах порівнювали з міцним муром. А в Акафісті Пресвятій Богородиці (VIІ ст.) про Неї сказано: «Радуйся, Стовпе непохитний Церкви Христової; радуйся, держави Нерушима Стіно». Оскільки ж у Софійському храмі Києва збереглася незмінною саме стіна з образом Непорочної, то його стали називати «Нерушимою Стіною» і в цьому розумінні.

Наш народ завжди усвідомлював Християнську Церкву як свій найважливіший бастіон, що часто вособлювався в Божій Матері. А з ХVII ст., із часів Визвольної війни під проводом Б. Хмельницького, фіксується і таке народне повір’я: доки стоїть у Софії Київській Богородиця-Оранта (тобто Молільниця), доти стоятиме й Київ. Отже, стоятиме і вся Україна.

Віками шанували Оранту як Молитовницю за землю Руську, Нерушиму Стіну її головної твердині – Києва. Нині вшанування Діви Марії перед цим образом хоч і є окремо зазначеним у церковному календарі (збігається з перехідним святом Днем усіх святих), проте дуже потьмяніло. Але «Нерушима Стіна» має стати для побожного українського народу такою ж святинею-символом, як Ченстоховська (Белзька) ікона – для поляків, Казанська – для росіян. Наприклад, День Казанської ікони Богородиці є з 2005 року державним святом Росії – Днем народної єдності. Чи ж київська Оранта не достойна такої честі у нас?

Волин. єпарх. відом.– 2009.– № 5 (54)