Цей святець (XIV ст.) був родом із Волині, в юні роки прийшов у Києво-Печерську обитель, де прийняв постриг. У нього був прекрасний голос, і коли навчився грамоти, виконував послух канонарха. У давнину через бідність монастирів, що не дозволяла мати богослужбові книги в потрібній кількості примірників, а також із причини малої кількості грамотних між співаками, увійшло у звичай співати «у диктуру». Тобто один із ченців, маючи в руках книгу, вимовляв гучно речитативом фразу, а інші співали її. Цей чернець називався канонархом, що значить «починач установленого». «Канонархування», до речі, утрималося після винаходу друкарства й існує в монастирях досі.
Преподобний Леонтій помер молодим і за самовіддане служіння прославлений Господом благодатним даром чудотворення. Його прославлення почалося незабаром після смерті й уже наприкінці XIV ст. зустрічається кондак преподобному Леонтію.
Мощі святого подвижника перебувають у Дальних печерах. Пам’ять його також 28 серпня, у Соборі Києво-Печерських святих, та у другу неділю Великого посту.
