Волинська Епархія Української Православної Церкви
Київського Патріархату
офіційний сайт
Головна СтаттіАпостоли Христа
Статті

Апостоли Христа

Валерій ШАРАНДІН, вихованець Волинської духовної семінарії

До редакції надійшов лист від нашого постійного читача Г. Завгороднього із Луцька: «Прошу вас на сторінках часопису розповісти про дванадцять учнів Ісуса Христа». Охоче виконуємо Ваше прохання, дорогий брате, тим паче, що липень можемо назвати «апостольським» місяцем – 12 числа вшановуємо первоверховних апостолів Петра й Павла, 13-го – святкуємо Собор славних і всехвальних дванадцятьох апостолів.

Після Свого хрещення Господь Ісус Христос пішов у міста і поселення єврейської землі проповідувати Євангеліє. Багато людей увірували в Нього і натовпами ходили за Ним, слухаючи Його Божественне вчення. Серед них були учні Спасителя, яких Він Сам покликав за Собою.

Якось у Галилеї, провівши в молитві всю ніч, Він покликав учнів Своїх, обрав із них дванадцятьох і назвав їх апостолами, тобто посланцями. Згодом він посилав їх для проповіді Свого вчення. Апостолам Господь дав силу зціляти хворих, виганяти бісів і воскрешати мертвих.

Апостол Петро першим із учнів прийняв перед Спасителем його віру – що Він є Христос, Син Божий. Господь похвалив Петра і сказав: «Ти – Петро, тобто камінь; і на цьому камені Я збудую Церкву Мою, і врата пекла не здолають її. І дам тобі ключі Царства Небесного».

Ісус Христос завжди підтримував вірув учнях Своїх, показував їм Свою Божественну славу. Після Свого славного Воскресіння послав їм від Отця іншого Утішителя та Вчителя замість Себе – Святого Духа.У Євангелії від Йоана читаємо: «Він дихнув,і говорить до них: „Прийміть Духа Святого! Кому гріхи простите, – простяться їм, а кому затримаєте, – то затримаються!“»

Апостоли Христові своїми проповідями, з натхнення Святого Духа, за короткий час навернули до Христа велику кількість язичників, як простих і незнатних людей, такі вчених, і самих царів. Багато праці доклали апостоли для цієї святої справи.

51 року зібрався Апостольський Собор у Єрусалимі. У Соборному посланні, яке починалося словами: «Угодно Духові Святому і нам...», було запропоновано не утруднювати християн із язичників виконанням обрядового закону Мойсеєвого, але вони повинні жити у чистоті та святості й не робити іншим того, чого не хочуть собі.

Євангеліст Лука написав книгу Діянь святих апостолів, а святий Єпифаній, єпископ Кіпрський, – оповідь про святих апостолів, де є короткі відомості про їх проповіді та долю. Стисло перекажемо їх і ми.

Первоверховний апостол Петро (Симон), брат Андрія Первозваного, з міста Віфсаїди, син Йонин, проповідував спочатку в Юдеї, потім в Антиохії, у Вифанії, в Асії, в Іліпіці, на Понті, в Галатії, в Каппадокії, а також по всій нинішній Італії і в самому Римі, де був розіп’ятий вниз головою за часів імператора Нерона, похований у Римі 29 червня 67 р. Петро написав два соборних послання. Він був найревнішим наслідувачем Христа. За найбільший внесок у ствердження Христової Церкви найменований первоверховним.

Апостол Андрій Первозваний, брат Петра, проповідував на берегах Чорного моряу багатьох країнах, у тому числі й на наших землях. У Візантії він рукопоклав у єпископи Стахія, одного із сімдесяти Христових учнів. У Патрах Ахейських (Греція) за наказом царя Егеата був розіп’ятий на хресті особливої форми, на подобу літери Х, який став називатися андріївським хрестом. Там і похований.

Яків Зеведеїв, брат апостола Йоана, проповідував Євангеліє Христове в Єрусалимі усім дванадцятьом колінам (племенам) євреїв, що були в розсіянні, і першим з апостолів постраждав за Христа. За те, що не побоявся навіть Ірода, юдейського тетрарха, йому було відтято мечем голову і там же,в Юдеї, він був похований.

Євангеліст Йоан Богослов – брат Якова Зеведеєва. Цих двох братів, Якова та Йоана, за їхню полум’яну ревність Спаситель назвав синами грому. Йоан, що припав до Ісусових грудей на Таємній вечері, проповідував Євангеліє Христове в Азії (тепер – у Туреччині). Римський цар Траян звелів заслати його після мук у Римі на Патомський острів, оскільки вороже ставився до його благовістя. Там Йоан написав Євангелієі віддав написане Гаєві, який з любов’ю приймав усіх подорожніх, надаючи їм притулок. Прожив більше ста років, більше від усіх апостолів,і мирно спочив в Азії на горі Ефес, де і був похований.

Під час страждань Ісус Христос, побачивши Матір Свою та Йоана, що стояли біля хреста (Йоана ж любив Він особливо), – говорить Матері Своїй: «Жоно! Це – син Твій». Потім говорить Йоанові: «Це – Мати Твоя». З цього часу Йоан узяв Матір Божу до себе у дім і піклувався про Неї до кінця Її життя. Йоан Богослов, крім Євангелія, написав три послання й Апокаліпсис, або Одкровення, де виклав долю Церкви Христової і всього світу.

Апостол Филип був з Віфсаїди, Петрового та Андрієвого поселення, проповідував у гірській Фригії разом з апостолом Варфоломієм і сестрою своєю Маріам. У Єраполі ж за часів цезаря Доміціана його розіп’яли головою донизу, і в тому місті послідовники Христа урочисто поховали апостола.

Нафанаїл, син Фоломея, і тому названий Варфоломієм, проповідував спочатку разом з ап. Филипом у Сирії й Азії, потім перебував у Індії і переклав Євангеліє від Матфея місцевою мовою; потім проповідував у Вірменії, де й прийняв мученицьку кончинув місті Алфенії: за одними даними, він був розіп`ятий вниз головою, за іншими – був засічений до смерті. Там і похований.

Святий апостол Фома, названий також Дідимом, що означає Близнюк, як свідчить передання, був родом з галілейського міста Панеада і проповідував Євангеліє Христове багатьом азіатським народам, дійшов до Індії, де був проколотий списами, а потім порубаний мечем. З усіма врочистостями похований у місті Каламій.

Євангеліст Матфей, інакше Левій, колишній митник, євангеліст, був родомз Єрусалима і там написав Євангеліє Христове єврейською мовою, яке грецькою переклав Йоан Богослов. Проповідував довгий час у Юдеї, а потім по всій Ефіопії. У парфійському місті Єраполі був проколотий мечем і помер. Він написав і про своє життя, і як раніше був митарем, а згодом апостолом, і був першим, хто написав про святі тайни Господа нашого Ісуса Христа.

Апостол Яків, син Алфея (по-іншому Клеопа), брат Матфеїв, називався Меншим на відміну від Якова Зеведеєва. Проповідував Христа у Сирії, Єгипті та інших країнах. В одній з них через відважність у благовістуванні був повішений на хресті, прийнявши мученицьку смерть. Написав соборне послання, тобто лист до християн усього світу.

Юда Яковів, що в Діяннях названий Юдою, а в Матфеєвому та Марковому Благовісті – Фадеєм та Левеєм, був родичем Ісуса Христа; він проповідував у Месопотамії,а згодом був повішений невірними на дереві, де й прийняв кончину, уражений багатьма стрілами. Написав соборне послання, в якому вчив, як треба вірувати і жити за вченням Христа.

Апостол Симон, названий також Кананіт, по-іншому Зилот, тобто ревнитель (у Йоановому Благовісті – Нафанаїл) – був з Кани Галілейської; обійшов усю Північну Африку, дійшов до Британії. Він був розп’ятий на хресті, за одними даними – в Грузії, за наказом іверійського царя Аверкія, а за іншими – у Персії.

Дванадцятим апостолом Ісус Христос обрав Юду Іскаріотського, який згодом і зрадив Спасителя. На його місце був поставлений Матфій, один із сімдесяти учнів. Він проповідував на берегах Адріатичного моря, був супутником і сподвижником ап. Петра. Прийняв мученицьку смерть в Олександрії.

Первоверховний апостол Павло ж (не входить до числа дванадцяти учнів Христових, але за ревне й винятково важливе служіння Церква вшановує його як апостола), коли отримав наказ від юдейського первосвященика і був у дорозі в Дамаск, щоб віддати на смерть усіх, що визнавали ім’я Христове, і вже наближався до Дамаска, несподівано був осяяний небесним світлом і почув голос, який промовляв до нього про те, що неможливо йому як людині здолати силу Божу. І там йому було звелено йтив Дамаск до учня Христового Ананії, який охрестив його. З того часу він прийняв апостольство і, облетівши весь світ, мав великий і багатий улов. А почав своє благовістя з Єрусалима, потім дійшов до Іллірії, й Італії, й Іспанії, де проповідував Євангеліє Христове. Відтак дійшов до Рима і там навчив багатьох людей, а потім з наказу імператора його посікли на смерть за межами міста. Його тіло було покладено поряд з Петровим. За найбільший внесок у проповідування Церква йменує їх обох первоверховними. Апостол Павло написав чотирнадцять послань до окремих Церков і осіб.

Волин. єпарх. відом.– 2007.– № 7 (32)

13 липня 2017 р.
Архів статей
Сайти нашої
епархії
Сайт нашої
Церкви
Наші
банери