Перша половина XVII ст. Дерево, левкас, темпера, гравіювання, золочення. Походить із церкви Покрови Пресвятої Богородиці с. Дорогиничі Локачинського деканату. Зберігається в Музеї волинської ікони.
У новозавітній історії особливе значення займає постать пророка Іллі, він часто згадується в євангельських текстах. У біблійній традиції Ілля – один із двох старозавітних святих, які не побачили смерті на землі, а удостоїлися Раю ще до приходу Христа. Його життя та подвиги описано у книгах царств Старого Заповіту.
Православна іконографія Іллі складна і різноманітна. Великого поширення з часів ранньохристиянського мистецтва отримала тема «Вогненне сходження пророка Іллі» як вказівка на вознесіння Ісуса.
У волинській іконі невідомий маляр у нетрадиційній формі відобразив найпопулярніші фрагменти життя святого. Задля того він розділив образ на дві частини. Нижню заповнив різночасовими подіями, які стосувалися життя Іллі. Історичної послідовності при цьому автор не дотримувався: для нього, вочевидь, то не було важливим. Проте всі сцени життя легко впізнаються.
У центрі композиції – поширена в Україні з XVІI ст. тема вогненного сходження. На тлі живописного пейзажу з гір, силуету містечка та річки маляр зображає непомірно велику постать учня Іллі Єлисея з піднятими до вогняної колісниці руками. В основі сюжету лежить біблійна розповідь: «Коли вони йшли і дорогою розмовляли, раптом з’явилася колісниця вогненна і коні вогненні, і розлучили їх обох, і понісся Ілья у вихорі на небо. Єлисей же дивився і викликнув: батьку мій, батьку мій, колісниця Ізраїля і кіннота його! І не бачив його більше» (4 Цар., 2:11, 12).
Вознесіння Іллі наділялося глибоким символічним змістом, отримало значення старозавітного прообразу новозавітної події – вознесіння Христа. Вихор, який піднімає колісницю, маляр зобразив у вигляді овальної рами із сіро-блакитних купчастих хмар. Яскраво-червоні вогняні коні й колісниця своїм світлом наділяють і плащ з овечої шкіри. В руці пророка він подібний до червоної багряниці Христа. Маляр широко використовує декоративні прийоми, характерні для народного мистецтва. Вогненну колісницю прикрашає легкими завитками по краю та колесами з осями, схожими на солярні знаки.
Тематика житійних зображень у нижній частині ікони включає чотири оповіді: «Ворони, які приносили Іллі їжу», «Ілля і вдова з міста Сарепти», «Ілля з ангелом» та «Чудо Єлисея біля ріки Йордан». Уся ця частина – майстерно виконаний пейзаж. На жаль, значні потертості фарбового шару не дають змоги детально розглянути його. На гірському тлі маляр розміщує персонажів сюжету. Зліва у тіні пагорба збереглось невелике зображення ворона як підтвердження слів Старого Заповіту: «з цього потоку ти будеш пити, а воронам Я повелів годувати тебе там» (3 Цар., 17:4).
Зображаючи перебування Іллі у вдови з Сарепти (3 Кн. Цар. 17:8–24), іконописець зобразив гористий краєвид із поодинокими деревами та замком. Дві мініатюрні постаті, Ілля та вдова, – у статичних позах, ніби говорять один з одним.
Сцену розмови ангела з Іллею розгорнуто на фоні ландшафту. Високий піщаний пагорб покритий густим лісом, під ним – постать пророка, який лежить на боці, опираючись на лікоть. За ним стоїть ангел у яскраво-червоному вбранні з високо піднятими крильми та правицею, якою вказує на небо. Золото тла, вкрите густим орнаментованим мотивом цвіту граната, підкреслює декоративне звучання образа.
