Святий апостол Матфій, який походив із коліна Юди, народився у Віфлеємі. З дитинства він почав вивчати священні книги і Закон Божий у Єрусалимі під керівництвом святого Симеона Богоприємця. Від нього Матфій навчився доброчестя: проводив богоугодне життя, суворо дотримуючись шляху, накресленого в заповідях Божих. Святий Матфій, слухаючи вчення Христа і бачачи Його чуда, наповнився до Нього любов’ю – залишивши мирські турботи, разом з іншими учнями і народом пішов за Спасом. А Господь, Якому відкриті найпотаємніші рухи людського серця, бачачи старанність і чистоту душевну Матфія, обрав його не тільки в число Своїх учнів, але і для апостольського служіння.
Святий Матфій спершу належав до числа 70-ти «менших апостолів», про які в Євангелії говориться: «обрав Господь і інших сімдесят учеників, і послав їх по двоє перед Собою до кожного міста і місцевості, куди Сам хотів іти» (Лк. 10:1). Але по вознесенні Сина Божого на Небо його було обрано в число дванадцяти апостолів замість Юди Іскаріота.
Святому Матфію дісталася за жеребом Юдея, де він і працював, обходячи міста й села та сповіщаючи про з’яву в Христі Ісусі Рятівника світу. Втім, проповідував не тільки серед юдеїв, а й серед язичників.
За деякими відомостями, Матфій гласив Євангеліє і в Грузії, і в Македонії. Тут нечестиві греки, бажаючи випробувати силу звіщаного апостолом навчання, схопили його і змусили випити отруту, що позбавляє людину зору. Але він не зазнав від неї ніякої шкоди і навіть засліплених цієї отрутою – їх було понад 250 осіб – зцілив, покладаючи руки і закликаючи ім’я Христове.
Потім апостол Матфій повернувся до Юдеї і багатьох синів Ізраїлевих навернув до Господа, сповіщаючи їм слово Боже і підтверджуючи його ознаками і чудами: повертав сліпим зір, глухим – слух, вмираючим – життя, вирівнював кривих, очищав прокажених і демонів виганяв. При цьому всі старозавітні пророцтва про Спасителя витлумачував як вже такі, які збулися на Ісусі – Месії, Який прийшов.
У цей час первосвящеником юдейським був Анан. Він ненавидів Христа і хулив Його ім’я, гонив християн, звелів скинути з покрівлі храму святого апостола і брата Божого Якова і тим вбив його. І ось коли близько 63 року святий Матфій, обходячи Галілею, проповідував Христа, Сина Божого, в тутешніх синагогах, юдеї, сповнившись лютості, схопили апостола і привели до Єрусалима до згаданого первосвященика.
Той, зібравши синедріон, засудив святого Матфія на побиття камінням. Апостола привели на страту на місце, зване Вефласкіла, тобто «будинок побитих камінням». Два свідки, як належало, поклали руки на його голову і засвідчили, що він нібито зневажив Бога, Закон і Мойсея. Вони ж перші кинули каміння в святого, причому страждалець просив, щоб ці два камені було поховано з ним як свідки його страждань за Христа. Потім й інші почали кидати каміння, і він, піднявши руки, віддав дух свій Господу. Віруючі ж, узявши тіло, з честю поховали його.
Волин. єпарх. відом.– 2014.– № 7–8 (116–117)
