Волинська Епархія Православної Церкви України Офіційний сайт
Головна СтаттіНасадження виноградника Ноєм
Статті

Насадження виноградника Ноєм

Священик Андрій ХРОМЯК, викладач ВПБА, кандидат богословських наук

«Сини Ноєві, що вийшли з ковчега, були: Сим, Хам і Яфет. Хам же був батьком Ханаана. Ці троє були синами Ноєвими, і від них заселилась уся земля. Ной почав обробляти землю і насадив виноградник; і випив він вина, і сп’янів, і лежав оголеним у наметі своєму. І побачив Хам, батько Ханаана, наготу батька свого, і, вийшовши, розповів двом братам своїм. Сим же і Яфет взяли одяг і, поклавши його на плечі свої, пішли задом і покрили наготу батька свого; обличчя їхні були повернені назад, і вони не бачили наготи батька свого. Ной витверезів від вина свого і довідався, що вчинив над ним менший син його…» (Бут. 9:18–24).

«Сини Ноєві, що вийшли з ковчега, були: Сим, Хам і Яфет». Звідси починається новий біблійний розділ – історія дітей і подальшого потомства Ноя. Що стосується значення самих імен його безпосередніх дітей, то, згідно з найбільш прийнятим тлумаченням, слово «Сим» означає «знак», або «ім’я»; слово «Хам», імовірно, означає «пекучий, чорний, темний, смаглявий», а слово «Яфет» – «поширення». Перерахування синів Ноя зроблено тут, аби показати: людство не мало крім них ніяких інших родоначальників.

«Хам же був батьком Ханаана».

Ханаан тут вказаний як представник того племені хамітів, які отримали ім’я хананеїв і, живучи згодом по сусідству з євреями, найбільше перетиналися з історією богообраного народу (Бут. 12:6).

«Ці троє були синами Ноєвими, і від них заселилась уся земля».

Далі (Бут. 11:1, 19:31) ми побачимо більш докладне розкриття цієї думки. Тут же можемо лише відзначити, що потомство Сима (семіти) заселило Месопотамію, Сирію й Аравію; потомство Хама емігрувало головним чином в Африку; нащадки Яфета поширилися по північній частині Азії, в Індії, Європі (Діян. 17:26). Яфетичні, або індоєвропейські народи становлять найбільшу мовну групу людства. Український народ належить до яфетичних.

«Ной почав обробляти землю і насадив виноградник…» Вірменія, де, за свідченням Біблії, зупинився Ноїв ковчег, вважається батьківщиною винограду.

«…І випив він вина, і сп’янів, і лежав оголеним у наметі своєму».

Помірне вживання винограду, виноградного соку й вина є прекрасним і здоровим лікувальним засобом, так що розглянута з цієї точки зору культура – корисна і добра.

Але допотопне людство не було знайоме з нею і з уживанням вина; вперше з усім цим довелося познайомитися тільки Ною, і легко могло статися, що він, не знаючи сили і дії вина, випив його більше, ніж можна було, і впав у той стан, який тут вказано. Саме слово «почав» (Переклад Сімдесяти, слов’янський переклад) показує, що він поклав початок уживанню вина і піддався сп’янінню через неусвідомлення, через незнання міри в питті вина. Навіть ці помилки праведників є найкращим застереженням проти нашої самовпевненості (1 Кор.10:12) і найбільш дієвими ліками, коли нами оволодіває відчай і легкодухість, зважаючи на нашу гріховність (Єрем. 8:4). «Для того й описані, – говорить святитель Йоан Златоуст, – не тільки чесноти синів, але і їхні гріхи, щоб ми останніх уникали, а першим наслідували».

«І побачив Хам, батько Ханаана, наготу батька свого…» Хам побачив ту саму наготу, яку болісно відчули й наші прабатьки одразу після споживання забороненого плоду (Бут. 3:7) і яку через відчуття сорому прикрили поясами. Одначе з боку Ноя в усьому цьому було дуже мало провини: по-перше, як видно з контексту, він зробив це уві сні, отже, несвідомо; по-друге, він зробив це вдома (у своєму наметі), куди не повинен проникати чужий нескромний погляд і де кожна людина вправі дозволити собі свободу і невимушеність дій.

«…І, вийшовши, розповів двом братам своїм». Ці слова і видають провину Хама: якби Хам був тільки мимовільним свідком такої трохи спокусливої картини і не надав усьому баченому ніякого особливого значення, то він і не зробив би жодного злочину. Але СвященнеПисання говорить про протилежне: «У цій поспішності розповісти те, що він бачив, братам видно глибоку зіпсовану вдачу; в учинку його видна злісна радість у приниженні батька, почуття гордості та власної переваги і відсутність відчуття сорому» (Властов). Розкриваючидосить ясно виражені тут мотиви Хама, можемо сказати, що він знущався перед братами зі свого батька, зображаючи в непривабливому світлі те, як їхній батько – такий непохитний стовп благочестя і віри – міг дійти до такого смішного стану! «Він, можливо, розповідаючи про те, що трапилося, ще знущався з посоромленого батька, не зважаючи на премудрого, який говорить: “Не шукай слави в безчесті батька твого”» (Йоан Златоуст). Він ніби був радий, що той, хто служив зразком стриманого життя і зупиняв його злу вдачу, тепер сам у непристойному стані від сп’яніння.

«Сим же і Яфет взяли одяг і, поклавши його на плечі свої, пішли задом і покрили наготу батька свого…» Цією дією вони не тільки не висловили співчуття вчинку Хама, а й знищили саму його причину. Оскільки Хам виявив порочну схильність і зіпсовану уяву, відсутністьповаги, остільки, навпаки, Сим і Яфет дали нам повчальний приклад здорового розуму, сором’язливості й високої синівської любові, шани до свого батька – навіть у такий винятковий момент.

«…Обличчя їхні були повернені назад, і вони не бачили наготи батька свого». Дрібна, але дуже характерна деталь, яка доводить, до якої міри моральної чутливості доходило почуття цих двох достойних синів Ноя.

«Ной витверезів від вина свого…»

Звідси зрозуміло, що все попереднє сталося з Ноєм під час його сну, тобто без участі його свідомої волі.

«…І довідався, що вчинив над ним менший син його». «Звідки він дізнався це? – запитує Йоан Золотоустий і відповідає так: – Можливо, розповіли брати, не для того, щоб звинуватити брата, але щоб пояснити справу, як вона відбувалася, щоб Хам отримав відповідне своїй хворобі лікування». Не менш мудро вирішує Йоан Златоуст й інше здивування – яким чином треба розуміти тут найменування Хама «меншим», або молодшим сином, коли достеменно відомо, що він був середнім (Бут. 9:18): «Хам, звичайно, не був наймолодшим; він був другим і старшим за Яфета, але якщо він і був старшим за нього по віку, то душею виявився молодшим, і зухвалість поставила його нижче за молодшого брата». У єврейському тексті слово «менший» висловлює порівняльну форму, а не найвищу, отже не вказує на Хама як на найменшого з усіх синів Ноя, а лише на порівняно молодшого саме стосовно Сима.

Волин. єпарх. відом.– 2017.– № 9 (154)

15 вересня 2017 р.
Архів статей
Сайти нашої
епархії
Сайт нашої
Церкви
Наші
банери