Волинська Епархія Православної Церкви України Офіційний сайт
Головна Статті30 серпня – Преподобного Аліпія, іконописця печерського, в Ближніх печерах
Статті

30 серпня – Преподобного Аліпія, іконописця печерського, в Ближніх печерах

Віктор ГРЕБЕНЮК Преподобний Аліпій, іконописець Печерський

На початку ХІІ ст. у Печерському монастирі поблизу нашої столиці спасався брат Аліпій, або ж Алімпій. Як сказано в «Києво-Печерському патерикові», «добре навчався він майстерності іконопису і був вельми вмілим у писанні ікон. Та цією майстерністю хотів оволодіти не задля багатства, а Бога ради творив, працюючи так, що вистачало всім: і для ігумена, і для всієї братії писав він ікони, нічого за це не беручи... І чинив так упродовж усіх літ. Жодного дня не давав собі спочинку...»

Та якось із цим шанованим митцем на ниві Господній сталися дивовижні речі. Один заможний киянин звів собі домову церкву і через двох печерських ченців переказав отцеві Аліпію гроші для виконання його замовлення – написати сім ікон у цей дім Божий. Як минув час, він поцікавився, чи завершено роботу, але ті нечестиві ченці (їх потім вигнали з монастиря) відповіли, що іконописець вимагає ще золота, а потім ще і ще. Аліпій же ні сном ні духом не відав про це. Як замовникові увірвався терпець, прийшов він до печерського ігумена і прискаржив іконописця. Той викликав Аліпія: «Брате, що це за кривду чиниш ти синові нашому?..» – «Отче чесний, – відповідає блаженний, – знає твоя святість, що ніколи не мав я лінощів до цієї справи, нині ж не відаю, про що й говориш».

Ігумен же, щоб викрити Аліпія, звелів принести чисті дошки, на яких мав малювати образи цей іконописець. Та коли прийшли у майстерню, виявилося, що на всіх цих дошках, які щойно були чистими, вже є прекрасні священні зображення. З цими іконами згодом відбувалися дивовижні події: вони були в кількох церквах, а коли ті храми горіли – образи лишалися неушкодженими.

Іншого разу блаженний Аліпій мав написати ікону на прохання якогось христолюбця, але тяжко занедужав і не виконав замовлення. Боголюбець той прийшов і був дуже розчарований, бо хотів мати нову ікону до свята. Та як той віддалився, якийсь ясний юнак увійшов і, взявши палітру, почав писати ікону. Спершу гадалося Аліпієві, що розгніваний на нього замовник прислав іншого іконописця, бо ж спершу скидався він на людину, але швидкість, з якою він працював, виявила, що був то безплотний ангел.

Звісно, такі чудеса стаються надзвичайно рідко, але якщо іконописець творить за натхненням Божим і не для зарібку, а задля слави Божої, то янголи водять його пензлем. Нині ж в Україні є братство Преподобного Аліпія, яке гуртує майстрів сакрального живопису, продовжує і розвиває традиції вітчизняного іконопису.

Волин. єпарх. відом. – 2007.– № 8–9 (33–34)

30 серпня 2019 р.
Архів статей
Сайти нашої
епархії
Сайт нашої
Церкви
Наші
банери