Воздвиження чесного хреста

Початок ХVІІІ ст. Дерево, левкас, темпера, гравіювання, сріблення.
Походить із Хрестовоздвиженської церкви с. Козлиничі Ковельського районного деканату. Зберігається в Музеї волинської ікони

Свято Воздвиження чесного і животворчого хреста Господнього – одне з великих торжеств Християнської Церкви. Воно стало відзначатися майже водночас із самою подією, якій присвячене. Історики Церкви вважають, що основою цього празника стало дві події: віднайдення у ІV ст. голгофського хреста та повернення його з Персії до Єрусалима у VІІ ст.

Саме слово «воздвиження» по-цер­ковно­слов’янськи означає «піднесення», тобто урочистий обряд пошанування і прославлення хреста Господнього. Віднайдений він був матір’ю імператора Костянтина Великого у 326 р. Як свідчать перекази, хрест, на якому розіп’яли Спасителя, був упізнаний після того як він засвідчив свою чудодійну силу, воскресивши недавно померлого чоловіка. Знайдена святиня зібрала величезний натовп, тому єрусалимський Патріарх Макарій, який був свідком чуда, змушений був стати на підвищення та підняти хреста над головою, щоб усі могли його побачити. Ця подія лягла в основу церковного обряду воздвиження хреста, а потім і однойменного свята, яке відзначається у Візантії вже з ІV ст.

Найдавніші зі збережених зображень Воздвиження хреста відносяться до Х ст. На Русі подібний обряд згадується у документах ХІІІ ст. У давні часи він проводився тільки на єпископських кафедрах та у великих соборах, де був єпископ і багато священиків. Лише у 1276 р. дано дозвіл на здійснення Воздвиження в усіх церквах.

Волинська ікона з храму с. Козлиничі відноситься до досить нетривалого варіанту іконографічної традиції та має свої, лише їй притаманні особливості. Патріарх Макарій зображений у центрі композиції не на підвищенні, а перед широким квадратним столом –тетраподом (із грецької – чотириніжник). Його древня, більш правильна назва –проскинітарій (грецькою – припадання, поклоніння). Є відомості, що у православних храмах Київської митрополії такі столи стояли в центрі храму на початку ХVІІ ст. Їх багато прикрашали або накривали спеціальним покривалом, кольору відповідно до свята.

Іконописець зобразив на тетраподі червоний плат із хрестом та ініціалами хоругви св. Костянтина «ІС ХС НІКА» – «Ісус Христос перемагає», по кутах – чотири свічники з запаленими свічками. Архієрей піднімає над головою хрест, прикрашений зіллям і квітами. Його за лікті підтримують два диякони з кадилами у руках (як це проходить під час богослужіння). Обабіч тетраподу – група свідків події; зліва стоять чоловіки, очолювані св. Костянтином, справа – жінки зі св. Єленою. Відтворюючи релігійну сцену, маляр індивідуалізує її, передає втілення реальної дії — святкової служби у храмі, водночас не відступає від іконографічного канону за типом афонської «Єрмінії». Привертає увагу зображення на задньому плані – арки з колонами, своєрідне відтворення інтер’єру храму, де відбувався урочистий обряд.

Автором образа є майстер, близький до кола відомого волинського іконописця кінця ХVІІ – початку ХVІІІ ст., знаного як Маляр із Михнівки. У композиції присутні характерні риси творів цього маляра – строга симетрія, декоративність, поєднання символічних і реалістичних форм.

Волин. єпарх. відом.– 2009.– № 9 (118)