Благовірний князь Констянтин Острозький

У збірці Волинського краєзнавчого музею маємо портрет князя Василія-Костянтина Острозького, виконаний невідомим художником у XVIII ст. Очевидно, це пізня копія з прижиттєвого портрета. У підписі автор помилково зазначив роки життя та звання батька князя – Костянтина Івановича.

Василь-Костянтин Острозький (1524 – 26 лю­того 1608 р.) – відомий в історії України як захисник рідної землі, який обстоював інтереси православ’я та дбав про розвиток культури й освіти. Сучасники називали князя, найбагатшу людину Речі Посполитої, некоронованим королем України. Коштом князя було засновано й побудовано чимало міст і замків, передусім на південно-східній Волині та Київщині. Завдяки таким діям стала більш інтенсивною колонізація українцями нинішніх центральноукраїнських земель, у той час майже безлюдних. Як київський воєвода князь Острозький неодноразово рятував місто від татарських наїздів та виділяв кошти на його відбудову. Завдяки таким діянням князя українські землі в кінці ХVI ст. були хоча б частково захищені від татарських нападів, отримали змогу відносно нормально розвиватися як у господарській, так і в культурній сферах. Саме за таких умов стало можливим «українське відродження» кінця ХVI — першої половини ХVII ст.

З ініціативи і на кошти князя у 1570-х роках в Острозі на Волині почало діяти училище, яке згодом переросло в академію, осередок освіти і духовності. З її стін вийшло чимало видатних культурних, політичних та релігійних діячів. Острозька академія фактично стала першою вищою школою у Східній Європі. Тут давалася не лише філологічна освіта, а й вивчалися т. зв. сім вільних мистецтв, відбувалися богословські студії, які в той час і розглядалися як ознака вищої школи. Документи засвідчують, що вихованці Острозької академії добре знали старослов’янську, грецьку й латинську мови. Викладачі й студенти залучалися до перекладів із грецької та латини як біблійних текстів, так і складних богословських праць. Академія справила величезний вплив на розвиток тодішньої української освіти. Завдяки їй розвивалися монастирські й церковні школи, школи міських братств.

Коштом К. Острозького було засновано дві друкарні – в Острозі та Дермані, це були перші поліграфічні заклади на українських землях. У 1581 р. в Острозькій друкарні Іван Федоров та Петро Мстиславець виготовили першу слов’янську Біблію, у видання якої князь вклав чимало особистих зусиль і коштів. Було поширено велику кількість її примірників, що задовольняло потреби православних церков і приватних обивателів. Острозьку Біблію визнали всі слов’янські Церкви. Вона стала на понад двісті років зразком для інших православних видавців Святого Письма. Друковане видання першої Московської Біблії, виданої 1663 р., також ґрунтувалося на Острозькій. Крім цієї книги, було виготовлено численні інші твори: підручники, богослужбові книги, богословські та полемічні труди.

Костянтин Острозький, виступаючи покровителем православ’я у Речі Посполитій, чимало уваги звертав на розбудову церковних структур. Він був фундатором багатьох храмів і монастирів, заснував чоловічі обителі в Чернчицях під Луцьком і в Любартові (1604), жіночий монастир під Дубном (1592), відновив Спаський монастир у Дубні й розширив монастирі у Дермані, Дорогобужі й Степані. У його володіннях діяло близько двадцяти православних обителей. Князь також виділяв кошти на монастирі поза своїми володіннями, наприклад, Св. Михаїла та Св. Кирила у Києві, Св. Онуфрія у Львові, а також на Києво-Печерську лавру, де були поховані його батько та прадід. Окрім того, князь у своїх маєтках будував багато нових церков. Лише в одному заснованому ним Константинові звів їх шість. При деяких храмах Острозький засновував шпиталі для бідних.

Князь був палким захисником православ’я від латинізації та церковної унії, у 1594–1596 рр. він виступив її рішучим супротивником, різко засуджуючи рішення Берестейського собору.

Помер князь Василій-Костянтин Острозький 26 лютого 1608 р., похований в Острозі у замковій Богоявленській церкві. У 2008 р., з нагоди 400-ліття його смерті, Українська Православна Церква Київського Патріархату на Помісному Соборі канонізувала князя як благовірного. Українським іконописцем створено образ, іконографія якого базується на портретному прижиттєвому зображенні Костянтина Острозького, копії якого зберігаються у кількох музеях. У ньому присутня цікава деталь: князь пересипає з руки в руку золоті монети. За тих часів монети, скріплені ланцюжком, могли слугувати вервицею (чотками). Ця деталь розповідає про сутність його особистості – особливу побожність, релігійність та активну економічну діяльність, накопичення капіталу, який використовувався і для розбудови Церкви, а не задля земного збагачення. В іконному образі в руці князя – книга як символ просвітництва та друкування.

Волин. єпарх. відом.– 2019.– № 2 (171)