Волинська Епархія Православної Церкви України Офіційний сайт
Головна СтаттіНеділя сиропусна. Згадування Адамового вигнання. Прощена неділя
Статті

Неділя сиропусна. Згадування Адамового вигнання. Прощена неділя

Віталій КЛІМЧУК Адамове вигнання

Остання неділя перед початком Великого посту іменується сиропусною, оскільки саме цього дня завершується споживання молочних продуктів. У прощену неділю споминається біблійна оповідь про вигнання Адама з раю. Причина вигнання – гріх, скоєний прабатьком. Гріх же – причина страждань, хвороб, скорботи і самої смерті. Тому боротьба з гріхом – це головний подвиг на шляху до Бога. Біблія говорить нам, що перша заповідь, яку Бог дав людині, – беззаперечна слухняність. Покора – це простий і ясний закон. З покори й упокорювання народжуються усі інші доброчесності, із зарозуміння ж – усі гріховні помисли. Покора Всевишньому – головний обов’язок розумної душі, що визнає свого Творця. Адже людина створена за словом Божим, щоб наслідувати природу Бога. Вона має первинну цінність творіння. Але через гріхопадіння внутрішня первинна природа, дана людині, нею втрачена.

Цієї неділі на Літургії читається біблійна оповідь про Адама і Єву, що знехтували даром свободи і порушили божественну заповідь послуху. Закінчилося блаженне дитинство людства. «Розплющилися очі», як сказано в Біблії, але осліпло серце. У світ увійшов гріх, а через нього прийшла смерть. Утративши первозданну свободу, людина віддала себе у рабство. Рабство гріху, який став мірою відстані від Господа, що збільшується у наші дні, коли зневажається саме поняття закону.

Порятунок від цього рабства приніс Христос – Боголюдина. Цим виконалась обіцянка Божа про пришестя у світ Того, Хто буде переможцем над злом, гріхом і смертю. Він примирив людину з Богом. І, закінчивши Свій подвиг, залишив людині нову обіцянку, уклав з ним Новий Заповіт про друге Своє пришестя у світ «судити живих і мертвих, Царству ж Його не буде кінця».

Істинний піст, якому передує прощена неділя, полягає в нелицемірному і щирому дотриманні церковних правил посту – не перед очима ближніх, а перед очима Творця, не тільки в тому, щоб не їсти заборонену їжу, а насамперед у духовному вдосконаленні своєї особистості, очищенні своєї душі від усякого гріха і наближенні її до Господа. Піст, за словами Євангелія, – найбільш зручний час для здобування духовних скарбів. Він вчить нас стриманості. В піст ми привчаємося стримуватися від примхи плоті, яка завжди прагне бути головною над духом, пригнічує всі духовні прагнення.

Цього дня після вечірнього богослужіння в храмах відбувається особливий чин прощення, коли священнослужителі й миряни взаємно просять один в одного вибачення, щоби вступити у Великий піст із чистою душею, примирившись зі всіма ближніми. Тому цей день ще відомий як прощена неділя.

На Літургії в недільний день Сирної седмиці словами Євангелія Церква благовістує про те, щó потрібно нам для отримання від Бога прощення гріхів під час посту і як потрібно постити. Вона повчає нас, що нам самим треба спочатку пробачити ближніх, які згрішили проти нас. Господь говорить у Євангелії: «бо якщо ви прощатимете людям провини їхні, то простить і вам Отець ваш Небесний» (Мф. 6:14).

У прощену неділю Православна Церква дає настанови щодо правильної поведінки під час Великого посту і закликає покаятися один перед одним в усіх обрáзах і гріхах, помиритися і пробачити те, що вже накопичилося. При цьому священики самі подають добрий приклад і першими просять у своєї пастви вибачення. З цієї миті християни повинні строго дотримуватися чистоти, тілесної й душевної.

Отже, Великий піст є часом загального примирення. Християни просять пробачення та прощають один одного. В Євангелії слово «прощати» вжито 43 рази, включаючи слова Спасителя на хресті: «Отче, прости їм, бо не відають, що чинять». Кожного разу, промовляючи «Отче наш», ми говоримо: «прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим». Не лише сьогодні, а протягом усього Великого посту, як і протягом усього життя, прощення є умовою спасіння: «коли не будете прощати людям провин їхніх, то і Отець ваш не простить вам провин ваших»…

На жаль, у поширених уявленнях про Масляницю, й особливо в сучасних спробах відтворювати якісь її елементи, враховується тільки розважальна частина цього тижня. Вона дуже цікава і багата як яскравий прояв народної святкової культури. Але саме після бурхливих веселощів останньої перед Великим постом неділі, під час якої як би прощалися зі щедрим столом та іншими мирськими радощами, звичай просити пробачення примушує відчути перехід до духовних завдань, до строгих семи тижнів, що тривають до Пасхи, до підвищення моральних вимог до себе.

Прощати і просити вибачення. Це дві найбільші якості, що належать людині.

Волин. єпарх. відом. – 2016. – № 3 (136)

10 березня 2019 р.
Архів статей
Сайти нашої
епархії
Сайт нашої
Церкви
Наші
банери