Преподобного Йоана, учня преподобного Григорiя Декаполiта (820–850). Мучеників Вiктора, Зотика, Зинона, Акиндина i Северіана (303). Святителя Косми, сповідника, єпископа Халкидонського, i преподобного Авксентiя (815–820). Мученика Йоана Нового з Янiни (1526)...
Входження Ноя у ковчег
«І сказав Господь [Бог] Ною: увійди ти і вся сім’я твоя в ковчег, тому що тебе побачив Я праведним переді Мною в роді цьому; і всякої худоби чистої візьми по семеро, чоловічої статі і жіночої, а з худоби нечистої по двоє, чоловічої статі і жіночої; також і з птахів небесних [чистих] по сім, чоловічої статі і жіночої, [і з усіх птахів нечистих по двоє, чоловічої статі і жіночої,] щоб зберегти сім’я для всієї землі, тому що через сім днів Я буду лити дощ на землю сорок днів і сорок ночей; і винищу все, що існує, що Я створив, з лиця землі. Ной зробив усе, що Господь [Бог] повелів йому» (Бут. 7:1–9).
«І сказав Господь [Бог] Ною: увійди ти і вся сім’я твоя в ковчег, тому що тебе побачив Я праведним переді Мною в роді цьому…».
Ось веління Боже про розміщенні Ноя в ковчезі, яке було останнім застереженням для всіх, останнім закликом грішного світу до покаяння.
«…І всякої худоби чистої візьми по семеро, чоловічої статі і жіночої, а з худоби нечистої по двоє, чоловічої статі і жіночої; також і з птахів небесних [чистих] по сім, чоловічої статі і жіночої, [і з усіх птахів нечистих по двоє, чоловічої статі і жіночої,] щоб зберегти сім’я для всієї землі…»
У цих словах ми маємо перший випадок поділу тварин на чистих та нечистих; до перших відносяться всі ті тварини і птахи, які або тільки вживалися в їжу (Лев. 11), або, крім того, приносилися в жертву (Лев. 1:2, 10, 14 і Бут. 8:20). Хоча точне розмежування всіх цих видів і належить уже пізнішій епосі – дано в законодавстві Мойсея, – однак на практиці воно існувало набагато раніше, йдучи, як ми бачимо звідси, ще до часу потопу. Щоправда, Ноєве виділення для жертви чистих тварин і птахів (Бут. 8:20) не збігається із законом Мойсея про принесення в жертву тільки трьох порід худоби і двох порід птахів. Це тому, що Закон згодом у цьому випадку, як і в інших подібних, підтвердив, формулював і узаконив те, що раніше було лише сталим звичаєм.
Усього чистого заповідано було взяти значно більше, по-перше, з тим розрахунком, щоб забезпечити їхнє краще збереження і більше поширення після потопу, а по-друге, можливо, і для виживання людей у ковчезі.
«…Тому що через сім днів Я буду лити дощ на землю сорок днів і сорок ночей; і винищу все, що існує, що Я створив, з лиця землі. Ной зробив усе, що Господь [Бог] повелів йому».
Останній тиждень був призначений, очевидно, для остаточного розміщення всіх людей і тварин у ковчезі. Сама по собі ця вказівка на тиждень, у зв’язку з іншими, наявними в тій же історії потопу (7:10; 8:12), може говорити про глибоку древність тижневого циклу і за первісне походження семиденного тижня й суботи.
«…Сорок днів і сорок ночей…».
Такий же термін був згодом призначений для покаянної проповіді пророка Іони жителям Ніневії (Іон. 3:4), стільки ж – пробув Мойсей на горі Синай (Вих. 24:18), пророк Ілля постив у пустелі Вірсавійській дорогою до гори Хорив (3 Цар. 19:8), Господь Ісус Христос постив у пустелі й готувався до месіанського служіння (Мф. 4:2) і, нарешті, стільки ж Він благоволив перебувати на землі та з’явитися ученикам після Свого воскресіння до вознесіння на небо (Діян. 1:3). Звідси можна зрозуміти, що число сорок є одним з важливих, священних чисел Біблії.
«Ной же був шестисот років, коли потоп водний прийшов на землю. І ввійшов Ной, і сини його, і дружина його, і дружини синів його з ним в ковчег від вод потопу. І [з птахів чистих, і з птахів нечистих, і] з худоби чистої, і з худоби нечистої, [і зі звірів], і з усіх плазунів, що на землі…».
Слів цього вірша, взятих у дужки, не має сучасний єврейський текст; але та обставина, що вони збереглися майже у всіх древніх перекладах і перебувають у повній відповідності з контекстом, дають їм повне право на існування.
«…По парі, чоловічої статі і жіночої, ввійшли до Ноя в ковчег, як [Господь] Бог повелів Ною». Це не означає «по одній парі», а взагалі – попарно, причому сама кількість також раніше вже була визначена (2 стих).
- Предметно-тематичні рубрики
- Адміністративно-територіальні
- Єпархія
- Капеланська служба єпархії
- Кафедральний собор Святої Трійці в Луцьку
- Деканат монастирів
- Горохівський деканат
- Камінь-Каширський деканат
- Ківерецький деканат
- Луцький міський деканат
- Луцький районний деканат
- Маневицький деканат
- Ратнівський деканат
- Рожищанський деканат
- Старовижівський деканат
- Цуманський деканат
- Шацький деканат
- Волинська православна богословська академія
- Персоналії
- Михаїл (Зінкевич), митрополит
- Філарет (Денисенко), почесний Патріарх
- Александрук Анатолій, протоієрей
- Андрухів Дмитро, протоієрей
- Антонюк Віталій, протоієрей
- Арсеній (Качан), ієромонах
- Близнюк Юрій, протоієрей
- Бодак Роман, протоієрей
- Бонис Іван, протоієрей
- Бучак Михайло, протоієрей
- Вакін Володимир, протоієрей
- Вронський Олександр, священик
- Гринів Богдан, протоієрей
- Гуреєв Іван, священик
- Димитрій (Франків), ієромонах
- Зеленко Іван, протоієрей
- Кованський Артем, священик
- Константин (Марченко), архімандрит
- Лазука Микола, протоієрей
- Ледвовк Сергій, протоієрей
- Лехкобит Віталій, протоієрей
- Лівончук Сергій, священик
- Макарій (Дядюсь), ієромонах
- Мельничук Михайло, протоієрей
- Мицько Володимир, протоієрей
- Мовчанюк Андрій, протоієрей
- Нестор (Олексюк), ієромонах
- Никодим (Смілий), ієромонах
- Пушко Віктор, протоієрей
- Савчук Микола, священик
- Святополк (Канюка), ігумен
- Семенюк Іван, протоієрей
- Собко Віталій, протоієрей
- Хромяк Андрій, священик
- Цап Микола, протоієрей
- Цилюрик Ігор, протоієрей
- Черенюк Ярослав, священик
- Шняк Василь, протоієрей
- Коць Микола, архідиякон
- Анастасія (Заруденець), ігуменя
- Марія (Ігнатенко), ігуменя
- Гребенюк Віктор
- Савчук Лариса