Ікону луцької художниці освятив владика Михаїл

Майстриня декоративно-­ужиткового мистецтва Ольга Навротюк активна учасниця Недільної школи, що діє при Братській церкві Воздвиження Хреста Господнього. Найменших парафіян вона навчає майстерності писанкарства, народного розпису на склі, створення різноманітних хенд­мейд виробів. Сама ж найбільше захоплюється малярством.

Нещодавно, коли у головному храмі древнього Луцького братства вшановували пам’ять мученика Данила Братковського, митрополит Луцький і Волинський Михаїл під час служби освятив оновлений іконостас і копію чудотворної ікони Пілганівської Божої Матері (без клейм), яка зберігається в церкві архістратига Михаїла в селі Промінь неподалік Луцька. Репродукцію образу, яким опікувався Данило Братковський і збирав свідчення про «чудеса пулконовські», виконала Ольга Навротюк.

Зізнається, що над створенням ікони працювала цілий рік. Перед цим взяла благословення у священника, їздила кілька разів у Промінь, де відвідувала служби, молилася біля чудотворного образу, а вдома відтворювала його олійними фарбами на полотні.

Репродукцію образу, яким опікувався Данило Братковський і збирав свідчення про «чудеса пулконовські», виконала Ольга Навротюк.

— Писала, коли був відповідний душевний стан. Іконопис — ​це не так просто, — ​каже художниця.

Свій перший образ, розповідає лучанка, написала на честь небесної покровительки княгині Ольги. Він також освячений, висить між іншими образами вдома.

— Ікона Пілганівської Божої Матері — ​друга моя робота, але я планую займатися іконописом, хочу далі вчитися і розвиватися в цьому напрямку, — ​каже Ольга Навротюк.

Говорить про те, що тривалий час боялася писати лики святих. Вважала, що це роблять «спеціальні» люди: монахи, високодуховні особи…

— Я ж звичайна мирянка. Хоч до церкви ходила змалку разом із бабусями, які були дуже набожними, — ​зазначає художниця. За її словами, відтворити Пілганівську Богоматір запропонував священник, який знав про дар малювання і вирішив, що жінці під силу зробити копію легендарного образу. Також лучанка розповідає історію, яка і спонукала до іконопису:

— Якось поїхала у Львів, де в мене вкрали сумочку. Плакала не за гаманцем, телефоном чи документами. Найбільша втрата — ​іконка Казанської Божої Матері, яку подарували в Жидичинській Свято­-Миколаївській церкві під час мого хрещення. Ніколи з нею не розлучалася, вважала оберегом. Я її «відчувала», вона мені була близькою. За якийсь час, коли вже замовила новий паспорт, подзвонила зі Львова жінка, на жаль, вже не пам’ятаю її імені, і повідомила, що діти знайшли в болоті мою сумочку без цінних речей, звісно. Але головне — ​ікона була на місці! — ​розповідає пані Оля. — ​Мене цей випадок дуже зачепив. Подумала: іконка до мене повернулася — ​дива таки бувають! І я вірю, що це чудо Боже є в житті кожної людини! Треба тільки надіятися і вірити! — ​каже Оля Навротюк.

Понад 10 років лучанка займається з наймолодшими парафіянами у Недільній школі. Проводить з дітками майстер-­класи, організовує ярмарки. До речі, під час минулого благодійного заходу зібрали 8 тисяч гривень. Їх передали в онкогематологічне відділення Волинської обласної дитячої лікарні. 9 січня у церкві провели різдвяну виставу. Записали її на конкурс дитячих вертепів, що відбудеться 16 січня у Луцьку. Сподіваються, що з Божою допомогою Новий рік буде кращим за попередній.

volyn.com.ua