Інтерв’ю протоієрея Василя Лозовицького для газети «Сім’я і дім».
– Є таке поняття «вінчання на небесах». Як його потрактувати?
– У Православній Церкві найвищим союзом, який лише може бути укладений на землі, є подружжя. Це благословенне Богом через священнослужителів поєднання чоловіка і жінки для створення сім’ї, народження і виховання дітей – нових членів Церкви (невипадково християнське подружжя, сім’ю ще називають домашньою, або малою церквою).
Але дехто намірено проводить підміну понять і вважає, нібито найвищий духовний союз може відбутися без участі Бога. Якщо «вінчання на небесах» є іншою назвою благословенного церковного подружнього союзу, то його так можна сприймати. В іншому ж випадку – це спосіб виправдати гріховне співжиття, без церковного таїнства Вінчання.
– Багато людей не можуть знайти собі пари в житті. Що може порадити для них Церква?
– У таких випадках найголовніше, щоб людина не впала у відчай, не стала на шлях гріховного співжиття чи пошуку за будь-яку ціну своєї «половини», нерідко руйнуючи чужу сім’ю. Церква для таких ставить біблійні та святоотцівські приклади, настанови церковних письменників та богословів. Такий стан слід розцінювати як своєрідний хрест, який потрібно пронести до кінця (можливо, з часом прийде усвідомлення монашого покликання або ж Господь пошле шукану половину). Можливо навіть обрати якийсь рід церковно-благодійницької діяльності, спілкування з такими ж, як ти, чи чогось подібного в рамках християнської моралі, що б компенсувало цю «порожнечу» в житті й надало життєствердної цілеспрямованості. В будь-якому випадку слід залишатися віруючою людиною. Найголовніше ж, звичайно, це молитовний подвиг.
– Чи є для таких людей спеціальна молитва? Якщо є, то напишіть, будь ласка, текст.
– У молитовниках є молитва дівчини про заміжжя, в інтернеті легко знайти.
– Що Ви могли б порадити для людей, які не можуть підшукати собі другу половинку?
– Можливо, подивитися на себе збоку і змінити критерії вибору. В православній аскетиці є такий принцип: до себе треба бути більш вимогливим, ніж до інших. Адже дуже часто поряд знаходяться ті, котрих нам посилає Господь, а ми їх не помічаємо через власний егоїзм, самозакоханість, надмірну суворість до інших і поблажливість до себе або й через пошук ідеалу, до якого і самі недосяжно далекі. І ще обов’язково слід пам’ятати, що Християнство вчить про жертовну любов, коли не все і всі навколо мають служити мені, а коли я повинен духовно преображати себе і бути готовим пожертвувати задля спасіння ближнього. Це стосується і сімейного життя.
