Митрополит Луцький і Волинський Михаїл очолив богослужіння у цьому селі Горохівського деканату (Луцький р-н) з нагоди ювілею церкви, престольного свята й інших подій.
Спочатку владика служив Божественну літургію в храмі Зачаття праведною Анною Пресвятої Богородиці. Потому, під час хресної ходи, здійснив чин освячення Державного Прапора України, стяга Волинської єпархії, божниці з фігурою праведної Анни та водосвятної чаші, що знаходяться на території храму.
Із високопреосвященним разом молилися: декан протоієрей Андрій Сидор, настоятель священник Ярослав Музичук, інше духовенство Горохівського та Луцького районного благочинь. Архієрейськими благословенними грамотами нагороджено доброчинців і активних вірян.
Анно-Зачаттієвська церква у Підбереззі – одна із найстаріших святинь Волині, якій вдалося вистояти протягом багатьох воєн і гонінь. Заснована 1483 р. Про це зазначено у збережених документах та «Справочной книге о приходах и монастырях Волынской епархии» М. Переверзєва (Житомир, 1914). Цей Божий дім освячено в 1645 р.
Хоча церква була діючою за совєтів, вона теж переживала нелегкі часи. Храм свого часу належав до УАПЦ, яку очолював митрополит Полікарп (Сікорський). За радянських часів у ньому зберігали (ховали) українську богослужбову літературу, бо доти правилося рідною мовою. У храмі, зокрема, знаходилося саморобне українськомовне Євангеліє. У червні 1941-го священника Івана Концевича, настоятеля в 1936–1941 рр., і двох його синів розстріляли в луцькій тюрмі за те, що були свідомими українцями.
Місцеві називають свою церкву «Неопалимою Купиною» в пам’ять про воєнне лихоліття, коли під час пожежі в селі Бог зберіг святиню неушкодженою. У 1944 р. в пожежі згоріла частина архіву разом із церковною хатою, по закінченні війни решту документів спалили енкаведисти.
Пізніше, коли почали закривати церкви по селах, довелося проводити відправи вже церковнослов’янською мовою. У цьому Божому домі ніколи не припинялося богослужіння, принаймні у ХХ ст.
Розповідають, що коли 2000 р. перекривали купол церкви, знайшли зображення тризуба на склі. Ймовірно, він там зберігався ще від повоєнних часів. Останній ремонт даху проводили 1953 р. (про цю дату свідчила записка у знайденій пляшці). У храмі збереглися живопис і різьблення XIX–XX ст. Із 2005 р. тут діє парафіяльна недільна школа. Церква належить до пам'яток архітектури національного значення.
