Волинська Епархія Української Православної Церкви
Київського Патріархату
офіційний сайт
Головна СтаттіНеділя 26-та після П’ятдесятниці (Лк. 12:16–21)
Статті

Неділя 26-та після П’ятдесятниці (Лк. 12:16–21)

Віталій КЛІМЧУК Неділя 26-та після П’ятдесятниці

Знову Ісус промовляє до апостолів притчами, розповідаючи історію про заможного чоловіка, якому вдалося зібрати небувалий урожай. Добра було стільки, що задумав багатій зруйнувати старі комори-житниці та збудувати нові, засипати по вінця добром, аби мати спокій для душі на довгі роки. Але в його плани втрутився голос Божий: «Нерозумний! Цієї ночі душу твою візьмуть у тебе; кому ж дістанеться те, що ти наготував? Так буває з тим, хто збирає скарби для себе, а не в Бога багатіє» (Лк 12:20–21).

Багатство здатне заколисати здорову й мудру думку цілком адекватної людини. Кожен раз суспільство викристалізовує свою формулу земного буття. Конфлікт основано між духовними та матеріальними скарбами. Мова не йде про відданість чомусь одному, завжди має бути розумне поєднання двох цінностей. Афоризм, узятий із життя, якнайповніше відображає суть питання – їсти потрібно для того, щоб жити, а не жити для того, щоб їсти.

Сучасний світ спокусливий матеріальними благами як ніколи: досконала техніка, вигадливі гаджети, одяг, косметика, побутові речі, вишукані авто і т. ін. Астрономічні суми на рахунках, наче коштовності у скринях, вселяють у голови скоробагатьків думку про власну особливу значимість у цьому світі й небувалу суспільну вагу. Деякі з них навіть не забувають про духовність: згадавши гріховні шляхи здобуття коштів, стараються задобрити Всевишнього будівництвом храмів або великими пожертвами. Проте таке «відкуплення» не здатне очистити душу від скверни. Чистоту помислів може оцінити тільки Господь за результатами діянь, щирістю прагнень.

Настоятельниця жіночого монастиря відверто ділилася враженнями від епізоду, що трапився з нею особисто. Для відбудови храму потрібні були кошти, які згодився передати успішний бізнесмен. Натомість попросив щиро помолитися за нього. Черниця з подивом зрозуміла далеко не просту істину цього прохання: кожен раз, згадавши у молитві жертводавця, вона відчувала дивний дискомфорт і тривогу, занепокоєння. Тоді зрозуміла чітку різницю між багатством Божим та земним і про далеко не світлі шляхи здобуття матеріальних скарбів жертводавцем.

Закономірно, що кожній заможній людині, маючи фантастичні багатства і відаючи про те, що вона все ж смертна, хочеться жити якомога довше. Для цього вони згадують про чудодійні ліки, якісну їжу, зручне взуття та одяг, уважніше дбають про власне тіло, яке є домом для душі. Але інколи буває й так, як у вищенаведеній притчі, – для кого ті багатства припасені? Мова не йде про спадкоємців (вони знайдуться навіть за відсутності власних дітей), а про душу, для якої створюються комфортні умови. Душа не вимагає у вдосконаленні духовних цінностей золота й срібла, будинків, авто і яхт. Душа збагачується добрими помислами та вчинками. І чим більше їх створить людина за життя, тим багатшою постане перед Усевишнім.

Волин. єпарх. відом. – 2017.– № 11 (156)
3 грудня 2017 р.
Архів статей
Сайти нашої
епархії
Сайт нашої
Церкви
Наші
банери