Кінець XVII ст. Походить з Успенської церкви с.Твердині Локачинського деканату. Матеріали: дерево, левкас, темпера, золочення. Експонується в Музеї волинської ікони
Святий Іоан, апостол, євангеліст, один із улюблених учнів Ісуса Христа - єдиний із ١٢ апостолів, який помер природною смертю у віці ٩٤ роки (за іншими джерелами – більше ста). Працював і жив переважно у м. Ефес. Одна з найраніших згадок про апостола Іоана поза Євангеліями є у Посланні до галатів святого апостола Павла, написаному ٥٣ року: «..Яків, Кифа та Іоан, визнані стовпи, подали мені руку єднання…» (Гал. ٢:٩).
Іоан – син Зеведея і Саломії, рибалка, одночасно зі своїм братом Яковом був покликаний Ісусом Христом серед учнів на Генісаретському озері. Після свого покликання він не розлучався зі Спасителем із був одним з трьох учнів, яких Він особисто наблизив до Себе. Святий Іоан був свідком чудес Сина Божого і преображення Господнього на Фаворі. Під час Тайної вечері возлежав біля Ісуса і, прихилившись до грудей Спасителя, запитав, хто видасть Його. Апостол Іоан слідував за Вчителем, коли вели Його із Гефсиманського саду на суд і коли допитували, невідступно йшов за Ним по хресному шляху, сумуючи всім серцем. Саме Іоану Ісус доручив опікуватися Своєю Матір’ю, Богородицею, коли приймав мученицьку смерть на хресті, звернувшись до нього зі словами: «Це Мати твоя!» (Ін.١٩, ٢٦).
Проповідуючи вчення Ісуса Христа, апостол Іоан зцілив багато людей, творив чудеса вигнання бісів і сам залишався неушкодженим, випиваючи яд із чаші чи виходячи із котла з киплячою оливою. У час гоніння на християн апостола судили у Римі і приговорили до смертної кари, але Господь зберіг Свого учня. Після цього був засланий на острів Патмос, де прожив багато років.
Головною темою проповідей апостола була любов до Бога і людей. Саме тому разом з іменем Богослов, він іменується апостолом любові. Святий Іоан залишив після себе величну духовну спадщину: Євáнгеліє, три Соборних послання й Апокáліпсис (Одкровення).
Традиційно апостола зображають молодою людиною з пером, книгою чи сувоєм, відповідно до його віку за життя Ісуса Христа. На волинській іконі він постає людиною поважного віку, з сивим коротким волоссям і бородою. Лик святого – вохристої карнації з підрум’яною, з високим чолом, серйозний і одухотворений. Обома руками на рівні грудей тримає розгорнуту книгу (символ вчення Ісуса і власних творів) з червоною палітуркою і білими сторінками. Примітно, що погляд святого спрямований безпосередньо на книгу, і цим підкреслюється його особлива місія як провідника вчення Христа. Вбраний у традиційні одежі проповідника: світлий хітон із червоним виворотом рукавів і зелений гіматій, на ногах сандалії. Складки одеж виконано світлими мазками по основних кольорах і гармонійно поєднуються. Золоте тло і німб наповнюють образ особливим світлом і Божою благодаттю. Іменний напис на іконі зроблено червоною фарбою на тлі. Позем виконаний у вигляді пейзажу з рудими пагорбами і кущами.
Ікона волинського майстра «Апостол Іоан» є зразком українського ренесансу, покликана возвеличити істинних дітей Церкви, щирих провідників учення Христового. Величавою поставою, благородним ликом святий Іоан випромінює велич духу служителя Церкви.
Музей вдячний волинянину, який кілька років тому подарував цей образ після тривалого зберігання у власній колекції. Приклад, гідний наслідування.
